Нічого не снилось.
Не сталось нічого.
Ішли проти вітру –
Не говорили...
Гнівили чорта,
Смішили Бога.
Предків любили.

І сутеніло, і сатаніло –
Мов кров у спирті.
Жили окремо
Душа і тіло.
Обоє спиті.

І музи наші
З очима злими –
Як незабудки.
І друг в могилу
Навіки здимів –
Мов пес у будку.

А що зосталось?
Трава і зорі?
Підводне царство?
Чи те, що каже
«Здрастуйтє, sorry»,
Парламентарство?..

Брати по крові...
Брати по духу...
Нема нічого.
Над нами сонно
Літають мухи
І по-земному.
Солодка піна
Від власть імущих
Уста лоскоче.

Ми хочем слави.
Ми ніжні й мужні,
Майже пророчі.

Ми знаєм:
Будуть
Душевні ями,
Тілесні злети...

До нас, здається,
Були так само
Якісь поети...