ой  ти гуляй-душа
бодай на біса привиди
в хороводі смертей
маскаради життя
з якого дива дим іде з потвори
з муляй-душі-ефемери
неусвідомлена облуда
у плині задумів
що за діло примара
випала з живчиком з перчиком
мою царину затягує
замисел в далечину
земля під ногами
пішла і зав'язався світ
розірваний суб'єктивний
рятує каламбури
в абсурдному бутті
простір інтуїції
навстіж думки дурять
голову на той світ
чарівний час зірвав
монтаж благословення
душа не на місці
аж в носі крутить
туман розірваний на азартах в тіннях
черства душа
закинула очі  і до зарізу
сором'язніша час
строкатіша комплекс неволі
іронія долі червоніє
перед ілюзіями нації


занурений зір
багряніє на Кодаку
бачу сакральні ефекти
в ансамблях Січі
безсмертя крутить
колеса історії
чую поголос
схрещень кордонів
на зваби і знади
немеркнучі воскресіння
у лютій клятьбі щастя часів
усюди газдують
в мовчанні провини
віртуозів лавини
у пеклі могил
чути хмільні перегуцалки
зрубані верби
підірвані греблі-загради
міста на кістках
настояні на загладах
вражаючі підмогильні чари
на дикі маневри
силоміць загнані в броди
шпицяють нерви
а перед очима  бродників
феєричні місії
на горизонтах вільчі
ця мить інвазії вогнів
і смерті у феєріях еросу,
надлюдські симулякри
цинічної правди епосу
розстріляного відродження
з відточенністю частин
в запальних екзотах  
набовдурених сіл блакить
нечувана навала полчищ
химер в уяві пророків
чуття випотоптали
цілі лабіринти фобій в степу
нахід облуди ордицею
степ витолочив
кривди неспокою
глибокі проходи театрів
в убивчих інстинктах доби
смакують вторгнення привидів
в трагедіях дикого Дону
огидне нашестя гримас
трахулів ефемер подолу
один ти насуплений
колючий і дикий
як терен в експресії
світ стягує загартованих
в когорти у натовпи авангардів
люта уїдливість
проклятих чужинців
на приватному прапорі
і дух її чути з порогу
згорівший  гріх гіркоти
у голозапеченому рівчаку
вибрики випробовують
самовпізнання  війни
гіпнотизовані наснаги зійшлись
до незвіданого крику біди
силою виявів і самогіпнозу
досягають збочення перспективи
чути інтуїтивний пошук
у відчуттях на Голгофі
а ти з провокаціями мрієш у
гефсиманському саду
вражають паранаяви колізій
розтерзаних смертю істот
хай викривають  навіювання
провокацій в страхах
Мефістофеля-прожера
незмінні самонавіювання
ролей убивць і реалій
згадай оприявлені сни
роз'ятрених жахів синів
свята телепатія трибун
на перехрестях страхів
нидіє диктат  запеклих
на жертвах втрат і загроз
ясновидіння в дискурсах
проясненої еліти
прозріння див літає
в стражданні війни  
імітують присвятку
нездоланого народу
в столиці
кудись емігрує народ
краси в напоях осені
де неминучі лови часу
в реаліях пошуків-розрізів
де зірваний провесінь
передбачень на гнів
у дірці 33-мірного пекла
материкової України


зречені після подяки за волю
меланхолічна пруха апостолів війни
у місті за брамою сволочі гавкають
а сонце сміється і плаче на обрії
хрещатий яр не втратив свого блиску
бодай багатіє утім щоб забрати все одразу
метаморфози втікань від жорстоких веж
більше не живуть своїм життям вітрила
а смисл як вітри просто оминають Україну
у бідолашному пеклі лихої війні
залізні стовби Куманського шляху
завалені у прірву розгромлених сіл
з воєнними ноктюрнами п'яних страхів
правильних праведників поза мурами
запашними перегорілими степами заробітчани
відчайдушні гірняки стрибожі внуки
ніщивні сузір'я в очах деградованих дітей
батьки закопані в копанках
відступники муз ярем і їдкого часу
пропадають  сили на виживання
і не просять гонорарів за працю
яка божественна убий-душа в сторожці
шукай вітрил у заметілі чудес у світі
налякана литаврами гнів-душа
уперта в арку гора відірваної душі-гладуші
загублені напруги гострої душі-душари
при виході з тюрьм народів в пекло
запаморочена знищенням пастуша-буша
напівтуша мандрівника летить в нікуди
буча-дикуша приборкана у центрі столиці
хай багатіє аби потім забрати все одразу