Сіріє, світає, займається обрій,
зоріє ранок; дніє одразу.
Либонь, уже десяте літо
іде війна в імперії злодіїв
каламуть  законів світу
собі нав’язує тенденції,
коли пахнуть газом убиті,
душе ядуха, мертвих героїв
пашіє бридке, вонюче ярмо.
Заціпив рота і млості обняли.
Чи то є люди, чи то тяжкі роботи?
А ці, навали, пашіють в мережах.
Дотепне, а часом дошкульне, слово.
Ревно кричить у душу мою.
Кмітливі, ударні, керовані дрони
завирували, неначе соколи-літуни.
Проте не отямився з гніву,
аби  злословити на проривах,
аби марнувати талант на запитах
аби не запросто прогаяти
плин добра на річці Вовчій.
Втрачати час війни на дурниці.
А це такий сякий
що ну мусять вести
війну наосліп
Я надавав орді мордача.
так ті учинили бешкет з халепи,
метелицю, віхолу, завірюху
під істерику утопили лихо у вині,
отсь де у чому річ,
щоб довести до пуття імперію,
що мені дорікає за те, що варте того,
що не всі дома в нього.
Хоча ще мало олії у голові в нього,
аби іти на муку життя і
уліпити догану 200-ому.

Левко з кашкетом. Петько.Федько.
Противник іде з криком "Бандеро!"
Поперло моментом і себе роздерло.
Його криваве знамено завело далеко.
Шалений сатана! Ненажеро з кратером.
КАБом Стецька в якесь берло здерло.
Кепсько, що пеньок. Життєво з гачком.
Оце поперло єство. Як припекло.
Загарбник навалою пре халепо.
Олекса, тобі припекло черево кащеєве.
Від лиха Омелька  знервованого
зажерло, намертво шаленіє. Умерло.
У пекло віднесло блаженного на смерть.
Шалене натхнення ремесла вбивць.
Над Донецьком головешки
ретельно рубає відверто. Батечко!
Страчені смереки над тереконом.
Химеро нікчемне, тебе припекло.
Над веселкою регоче револьвером.
Збирає зверхньо потрощені міста.
Впертий зайда з решток зітлів в опудало.
Череском верби із тістечок ангелів,
Тяжеленько,  раненьким сяєвом померло.
Ворог літає задалеко. Це степом летить.
Чорти волочаться з гардеропами
Стерво з черепом. Наведені харцизяки.
Сплющена вирва - рвана нечисть.
Трепет за метеором, вирвало касетами,
з  вогненим маревом звільнено.
Все село Тоненьке рознеслося сонечком.
Скажений грабіжник за ясеном рве землю..
Знічене все село агресором в решето.
Обертом знищено щебет над ясеном.


Горять поля за річкою Дурна.
Гірка отрава газів і димів на фронті.
Громило - стій! Майор Яків у роботі.
Тільки й дяка від усіх, що голодний,
бо міцний дробило зайд на точці.
А там цілі череди орків в посадках.
Бродять, як череда за чередою.
І кладе майор зайд штабелями.
Не загордився майор Яків,
що не за генеральський
стіл присів, а просто став у стрій.
А тут з ним побраталися
водій з машиністом з Вінниці.
І разом заходилися,
як соколи в попелі,
зіпнулися на жабячий курган,
на гусячу гору за Уманським,
налаштували кулемети,
а тепер тільки встигай
стрічку заправляти і воду лити.
Не задере москаль голову вгору,
як попова кобила на сонях.
Поверх скошених дерев
літає ціле кодло ударних дронів.
А москаль не чує пупа в череві.
Тикає свої очі-ґудзики в бліндажі.
Гуде над ними джміль незгнуздний.
Зверху скидає їм на голову цеглу.
А як щоразу залітає
у траншею орків, то - ґвалт!
У небі стая свавільних дрон-гультяїв.
Над балками, над водою
- гульвіси з пропелерами.
Штучні шибайголови
миготять на зайд.
Хуткі дрони кружляють,
зумлять буйних
і палять їх вогнем.
З усюди крутяться  угорі.
А орків уйма,  шастають мурахами,
перекалічені і безстрашні,
буйголови галакають і падають.
Поля усі в попелі, мертві паливоди...

Час робити з війни добро в Україні.
Час робити виклик самому собі.
Час робити зі зла повинність.
Час примушує волю брати у грати.

Життя чи смерть України - саме в тобі!