порохняві пальта обіймів
старих кумплів
не бачених сто літ переліт
столик літр балакучий історик
аби не істерик

вранішні докори
коли рури горять та гудуть
як в тибетський судний день
смарт як мозок а гаман як серце
та якщо гаман запхати у смарт а це можливо
та недбало брязнути об ліфтову підлогу
щоби він лежав як поранений гал
напівбоком напівзіщулений кучерявий
та мокрий від розпуки
і де той дротик що поцілив йому в стегно
дві тищі літ тому?
певно пережив вже поспіль сотню інкарнацій
і переродився хаймарсом допіру

в холодний день душа просить у бога
перевзути їй гуму на зиму
та залляти в гальбу замість пиваса антифриз
антифриз це насправді ворог фризів
тобто мешканців фрісландії
держави що давно розчинилася
в темряві середновіччя
на кшталт бургундії чи пьємонта
і про це пам’ятають тільки кінчені
фахові медієвісти
та ці дурні напхані невідомо чим мізки
вальтер скоттів квентін дорвард наприклад
перебував в якості антифриза коли мав битися
на лицарському ристалищі з вершником з тих країв

а в спекотний день душа вимолює у долі
тільки затінку і вітру вітру і затінку
та ще прохолоди коханих долонь
на вилицях та лобі
коли їх пучки пульсують
як подвійні зірки з недосяжної
глибини всесвіту відкритого навстіж
як балконні двері покреслені навхрест
скотчем та картатими кілтами фіранок
заперечуючи долаючи
нестерпну задуху
та сто світлових літ самотності
цілих сто світлових літ самотності