Поет-крем'язень. Світлий зорелець. Осе щойно дзеленькне добренько, прокачає його золоте слово, що живіше рече щоденно. Пожнете оцю просту, м'ятежну свідому шевченкіану, еге ж слово зашкварне. Без введень, норовливий словоносець, знеболе сум'яття та безвольне ноу-хау. Поет в мережному шумовищі повалуша чудодіїв. Вам зручна префіксальна м'якушка у прірві слівець? Де-де ж молебень? Боже, словожерець сполохне. Зве його осередком, зве етнолог- хронолог. Легко верховоде, то пророче, то волоче мозоль дендролог, долом земель генерує слово якористе з потреб. Скельне зловредне черевце менестрельне. Огребом зерно лепське. Дерево рве мед. Шкереберть йде все моє зіспівування. Якесь словоїдне лаштування волі у долі. Гей-но! Проросло шевченкове слово в топи. Щебет з перевеслом. Ой, ще шедевр. Кредо. Гей, сердего, джмеле, з променем той бескед. Надто м'якуваті слова характерника в душі. Його неословлене древо вперто прожелезнене. Збережене під ретром, з лейбом жертв готель. Зирцем пресловопоче сонцем, герцем - його гнів. Поборемо вогнем, кревно з перевертом страхів. Гей-гей, ревно оброзненно з кредом вперед. Дебело клеломне дерело, жергелом бере. Одне бере в стрек електроводнем в едем. Пелехтоне з вождем, з колошнем тотемне, понесе тугу солов'єм об'ємне слово твоє. Щемно проведе шевство, з кличем до богем. Портмоне легке. Реноме, Шевченко. Бескет. Стебель обскребено. Прометей! Егей! Орел. Переметні перемани переломної доби. Орфей без фей. Соловей без смертей. Озерце джеджулиться і зелень рознесена геть. Невільний Тарас взяв чашу недолі, що несли мимо, і почвалав з нею в храм. Смереко! Де флейтор. Героїчна м'якотілість сновид. Оєвропеєне спеко, реквієм йде шлейф . Реле з жеребом розпече мене в цецер. Ще ж бо, розосереджене мережечком. Хормейстер, з очей, єй-єй, отоє, є весно. Гейбо, з концертом єлейне плебейство. Полегше, лежень, з гедзем, бо безмежне. Все ж без пожеж осередне безпосередньо. Довжелезно онтогенезнемо без обмежень. Тверезне етногенез без емоцій, все тепер перезбережено в інтелектах. Помпезне проспектом Шевченко тепер, темпом воле. Кремезне, здоровезне, респект, не почезне. Свекор рефлексне Шевченком. Хор благословено ошпеле пелех мелосом. Семеро з богемцем, щемнемо з лементом. Рефреном ремне з демосом його гобелен. Злободенне веретено з Шевченком вкотре серед техноперебендь озеленене.
|