Ми думаємо, що то є таке, той
невловимий, незбагненний Час… ?
і як його могли б ми уявити,
уполювати у тенета
розумінь
…і приручити
або й подружитись, -
… хоч здАлека, хоч скраєчку
побачить
(щоб не сполОхати)
як усміхається до Бога він
або
як обернувшись золотим дощем
подій і вчинків незворотніх
між пальчиків Природи-матінки  
тече, дарує прохолоду натрудженим її рукам гарячим, обіцяє відпочинок……
… а може він – Ріка? Із неба Гангом
падає на плечі
народженим -
і вже не обернешся – летиш із ним
до водоспадів диких та в океани
нерухомості…….
А я чогось так думаю, що він
насправді – кошеня,
яке забігло до лекторію
і смішно так
поміж професорів, студентів,
та прибиральниці з відром і тряпкою
– веселий, біга, грається,
зачепить то штанину,
то понятійну мапу, що лежить
на партах, розстелена старанно вченими,
а то картину світу, що на стіні поважна –
похилитає радісно ……..
Втомившись – він засне,
клубочком тихим під столом,
… і ми поблизу ходимо навшпиньках,
і розмовляєм пошепки
щоб не збудить…
а найсмілИвіші –
тихенько поза вухом
його почухають,
і слухають,
як він
крізь сон
муркоче….))