Я. Т. И. Нікчемний поет, - так тобі кажуть, - а ти день-у-день радій сонцю і час від часу плач до землі, розбирайся сам в собі і пліч-о-пліч бийся за власну силу, гідність, нагальні інтереси, бо прийде той зрадливий крик і лютий час, коли у тебе все відберуть твої вороги, а білий світ освятиться для тебе пеклом. Скверний поет, - так тобі говорять, - а ти відчувай і нервуйся, захищайся і відстоюй власні думки, переконання, погляди, бо є тупі люди, котрі зачаровуються і кричать в лютій ненависті на твою самобутність, котрі будь-яку свідомість помножать на нуль. Пакосний і негідний поет, - так тобі пишуть, - а ти клекоти волею, твори і утішся життям сьогодні, раз-по-раз заіскрись очима, знайди собі дотепних друзів, та, знай, час натякне тобі на твої помилки, тон та інтонація підкажуть тобі ворогів, котрі привласнять тебе і твою свідомість. Бридкий поет, - так тобі кричать у спину, - а ти Гори і крутись, наживай свій, власний досвід і добробут, бо найвища маячня і омана сучасних лідерів легко обіймає, а потім захвачує у міцні лещата будь-кого і миттю перетворює його в ненажерливого та ідейного параноїка на зразок: флюгера, вождя, фюрера-дуче. Галімий і фуфлижний поет, - так про тебе думають, - а ти просто шукай своє блаженне і втішайся знайденим. Благословляй і напувай усе емоціями, натхненням. Наснажуй себе наяву, і неси себе у цей світ. Оживляй чудодійну наснагу любові і кохання. Накопичуй і увиразнюй свої тривоги усім. Шукай і шануй тих, хто має власний досвід.
|