Шість жовтих цяток межиоч тамують мерехт. Сплюнь й проти ночі не навроч – пильнуй свій берег! Пантруй, щоб жоден не проліз ворожий промінь. Шість жовтих цяток межиоч й вухом відгомін. Таке буває, як зайдеш у зону впливу – в городню гудінь, очерет чи у кропиву. Але тут щось потужніш ніж звичайне тирло! Шість жовтих цяток межиоч - порогом в гирло. Це, мейбіть, вторгнення потоп, чужих навала, вилицюватих косоок прибулих лава. Та тільки я, як прут їден, про теє відав. Шість жовтих цяток межиоч – плазмене їдло! Вони взяли мене в полон, запелюшкали моторним лазерним пряслом і в ляльку вклали. Тепер мене впізнає хто й звільнить на волю? Відкине кручене гузно й драглисте воло? Та знаю я – поміч буде та стухне спека, як вгрузне дзьобом у чоло скляний лелека там, де єдиний є прохід з фортеці Акра… Шість жовтих цяток межиоч – свобідна чакра! І пурхну я чимдуж, хутчіш в спіральний вирій, в зоряний порох… Зблисьне лиш «вжик!» каса-гірі. І я добуду, встигну я в штаб галактичний, адисьбі влучно промайнуть по сфер дотичній. Та попереджу, наведу сигнал завчасно. І він дорине, долетить, в мряці не згасне та буде шлейфом малювать огняну кому. Шість жовтих цяток межиоч… Лиш вийду з коми, коли глюкозу заженуть в набряклу жилу - з ста інсулінних одиниць - у колір інжиру. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1830618130296706&set=a.1265428963482295.1073741841.100000456116479&type=3&theater |