Вистеляють небо хмари і пливуть низенько...
Ще до вечора далеко, а наче близенько.
Підганяє вітер хмари, з тополями грає,
То пригне іх до землиці, а то - відпускає.
Ось ось дощик вже весняний сипоне на місто,
Затанцює по бруківці прозоре намисто.
А я з ним піду в таночок, нехай мене мочить
Скільки йтиме, скільки може, або - скільки хоче.
Хай омиє тіло й душу травнева волога,
Бо вона свята і чиста, дарована Богом!
Буду ті я намистинки в долоньки збирати,
Щоб, як дощик закінчиться, людям іх роздати.. .