(Из ДМЫТРА КРЕМЕНЯ)

Улетел - и не вернулся голубь...
И умолк, и онемел майдан:
Ту беду - свободу, девку голую б
Обрядить бы в перья комсомола,
Горькой желчи бы подлить медам.

А пятёрка деток президентских?..
А свободы незабытый час?..
А смертей возможных мрак вселенский?..
Навсегда оставил голубь нас.

И какого князя вам - Олега?
Ярослава Мудрого в земле?
Голубя уж нет и нет ковчега,
И Майдан в забвении и мгле...

И менты, выходит, тех дубасят,
Кто стоит за Украину - Русь.
Ах, как ждал тот маленький Тарасик
Голубя, что выпустил татусь!..

Очень жаль мне малыша Тарасика,
И детей бездомных тоже жаль!..
Впрочем, в Украине это - классика:
За страну проиграна медаль...

               ----------

Відлетів - і не вернувся голуб...
І замовк, і занімів майдан:
Це нещастя - волю, дівку голу б
Обрядити в пір'я з комсомолу б,
Гіркоту підсипати медам.
А п'ятірко президентських діток?
А свободи незабутня мить?
А смертей можливих смертний дотик?
Але голуб той не прилетить.
І якого князя вам - Олега?
Ярослава Мудрого в землі?
Та немає голуба й ковчега,
І Майдан у пам'яті й імлі...
Так і склалось нам - і мент дубасить
Тих, які за Україну - Русь.
А чекав же як малий Тарасик
Голуба, що випустив татусь...
Жаль мені маленького Тарасика,
Та мені й дітей бездомних жаль.
Але це вже українська класика:
За країну програно медаль...

                   ДМИТРО КРЕМІНЬ