От святых островов,
На хрустальном своём корабле,
По веленью ветров
Он приплыл к благодатной земле.

Сквозь пространство и тьму
Не найти уж дороги домой -
Возжелалось ему
Встать на береге жизни земной.

Настелите цветов
Там, где гостя выносит прилив.
Он же волны веков
Одолел, перепоны сломив.

И ликует народ;
И веселье не знает границ;
Жаль, что в вихре пестрот,
Не видать узнаваемых лиц.

И не ведает он,
Что встречает фатальный исход:
Будет в тлен превращён,
Лишь на берег сойдёт, мореход.


*** Ігор Качуровський

ПОВОРОТ БРАНА

Від святих островів,
В кришталевім прозорім човні, –
Його вітер привів
Під стрімкі узбережжя земні.

Хай крізь далеч німу
Він не знайде назад вороття –
Забажалось йому
Стать на берег земного життя.

Килим квітів стеліть
Там, де гостя виносить приплив.
Він бо хвилі століть
У дзвінкому човні переплив.

Темний натовп шумить;
Невідома причулася річ;
Він радіє щомить,
Хоч не бачить знайомих облич.

А про те і не зна,
Що стрічає рокований скін:
Тільки вийде з човна –
І обернеться в порох і тлін.

1956