Довіку не забути вже мені
Ікону ту на покуті у хаті,
Де ми були щасливі, хоч бідні,
І де від лампи сутінки строкаті.

Де жмуток сіна — символ ясел тих,
В яких Марія народила сина
Серед ягнят, пухнастих та малих,
І білих, наче сніг зимної днини.

Тримає пам’ять світло каганця
І бабину молитву — шепіт тихий —
Про нас усіх, здоров’я та життя,
Щоб Бог онуків захистив від лиха…

Нема вже баби. Я за нею вслід
Шепчу молитву в день Різдва святого,
Щоб дав Бог хліба, захистив від бід
Й своїм перстом нам освятив дорогу.