Василь Кузан

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2010.07.21/ вірш про дитячий годинник/ Евгения Бильченко
	БЛИСКУЧЕ
	2010.06.15/ Не шукай мене у місті/ Тамара Дяченко
	Вітаю, Василю!      Дуже світлі почуття від вашого вірша.
	2010.01.27/ Дідо Юра посадив тую / Сергій Осока
	Мені це нагадало вірш Івана Драча: "А поховали її у позиченій хустці. Свої вона у вузлики зав*язала"...
	2010.01.23/ Відповідь із моєї скриньки/ Ігор Павлюк
	Вітаю, Василю! Приємно, що хоча б віртуально зайшов у гості. Заходь, дзвони реально. Моб. можу написати на емейл. Мій: [email protected] Дякую за адекватний резонанс. Будьмо і тримаймося! Ігор.
	2009.11.12/ Довга нитка дороги / Ицхак Скородинский (Харьков виртуальный)
	Интересное окончание стиха. Прочитал Ваше за этот месяц. Очень понравилось.
	2009.09.04/ Розлучатися треба красиво/ Альта Ира
	Немов би до ворожки я прийшла, Вже від думок і незнання волосся сиве, А тут вірш прочитала - зрозуміла... Та розлучатись треба, ще й красиво... Я щиро вдячна пане вам, Василю...
	2009.08.12/ Па – падолистом, тактом і хистом/ Людмила (хуст )
	Що мені подобається у цьому вірші? Гра слів, думок..., що переростає у гру доль... І це справді так. бо доля грається з усіма нами. Тільки з кожнимм по-своєму... А, Вам, вдалося це спіймати...
	2009.03.10/ Люблю тебе довго не бачити/ Олеся (Ужгород)
	Ви як завжди неперевершені!!!!
	2009.03.07/ Вам лічить дні віолончель/ Юлія (Ворзель)
	Несподівано вражена Вашим віршем у моїй книзі відгуків. Здорово! Вибачте, що лише зараз відповідаю на такі рядки - щойно зявився у мене інтернет і я змогла ознайомитися із відгуками. щодо сплаву музики і поезії - висилаю вам два нових вірші на цю тему. З повагою - Юлія Бережко-Камінська *   *   * Вечір над нами схилився туманний, Осінь вичісує ліс до листка, Свічка тремтливо танцює хитка, Дихає музика фортепіанна. Тихо й порожньо у залі святковій, - Все відзвучало, усе відгуло, Ледве помітно виблискує скло, Звуки танцюють на нім кольорові. Дивно – ти поруч... На руку щокою Ліг. Не знеслав мене і не звелич. Дихає музика. Дихає ніч. Дихає ніжність між мною й тобою. Як же все тонко. Як несказанно! Дотики звуків – усе мимохідь. Зала порожня. Свічка тремтить. Дихає музика фортепіанна.       6.02.09. *   *   * Я – скрипка, налаштована на тебе. Торкайся мене ніжністю. Струна Тебе відлунить і віддасть сповна... До глибини Просякнута тобою Я буду йти, - веди мене, веди! Вся – за тобою. Я така, як – ти. І в цім моє призначення – звучати, Життя читати з нотного листа, Де висота... Де чистота... Я – скрипка, налаштована на тебе, Залишена у темному футлярі...       6.02.09.
	2009.02.14/ Нахиливши голову до дверцят/ Софія Кримовська
	Картинка вірша така реальна, трохи больча, трохи романтична..... Вірш написано так просто, так легко, що читач сам може уявити (відчути) себе на місці тих, про кого писав автор......