Зеров Микола Костянтинович –  представник національного неокласицизму. Основна сфера творчості – художній переклад (з латинської, італійської, англійської, французької, російської, білоруської, польської). В літературознавчих працях пропагував українську літературу (“Нове українське письменство”, “До джерел”, “Від Куліша до Вінниченка”, “Леся Українка” та ін.). Поліглот, ерудит, блискучий лектор, захисник загальнолюдських моральних цінностей та вишуканого українського слова, М.Зеров явно не тримався купи в офіційній псевдокультурі тоталітарного режиму і був приречений стати жертвою політичних репресій. Його творчий шлях був силоміць обірваний на вищій точці: у 1935 р. поета заарештовано, його творчість проголошено “антинародною”, а в 1937 р. митця розстріляли.  Незважаючи на те, що у 50-і роки минулого століття М.Зеров був офіційно реабілітований, а в 1966 р. у Києві навіть вийшла збірка його творів (“Вибране”) з передмовою М.Рильського, позиція влади щодо творчості Зерова аж до розпаду СРСР продовжувала вимірюватися за формулою “Не заперечуємо, але й не рекомендуємо”. Навіть в роки Перебудови, коли українська інтелігенція-таки домоглася встановити у Києві меморіальну дошку на будинку, де мешкав поет, під час урочистої церемонії відкриття якесь мерзотне створіння на другому поверсі того ж будинку розчахнуло вікно і на повну гучність увімкнуло ницу-преницу “попсу” – ще й так гучно, щоб заглушити голоси тих, хто намагався виступити на стихійному мітингу...

Та він живе, і дзвін гучних його поем
Донині сниться нам риданнями Дідони,
Бряжчанням панцирів і сплесками трирем...

Всього викладених творів 22
Загальна кількість переглядів творів 72457

Для отримання коментарів відносно графічних символів зліва біля перших рядків поетичних творів наведіть курсор мишки на ті символи, які Вас цікавлять.

Записи відсутні