Вiкторiя Тищенко

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2007.02.12/ Из наблюдений/ Посторонним В
	М-даа-а-а-а-а-а-а..."Бездари"-то какие замечательные! Кстати, забыли о Кабанове! Ведь он же, ходят слухи,  тоже в списке "бездарей", имя которым - "легион"! (© В.Тищенко) :-)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
	2007.02.12/ Фото/ Владимир
	Виктория, поместите Ваше фото, хотелось бы взглянуть на женщину, вступившую в схватку с матерыми мужиками!!!                            В.Николаев ВЛАДИМИРУ ОТ ВИКТОРИИ Пробовала -- пока не получается... Можете пока посмотреть на http://www.okm.ru - но теперь у меня новый имидж.
	2007.02.12/ Андрею -- я ничего не знала про Игнатова. Спасибо за информацию.../ Виктория Тищенко
	Андрей, я ничего не знала про Игнатова, даже на страничку к нему не заходила -- по той лишь причине, что его творчество меня просто-напросто не интересует. Но обязательно загляну, когда будет время... А насчет моего "пути поступления в НСПУ" скажу, как было дело: мне позвонил поэт Юрий Каплан, поинтересовался, хочу ли я вступить в НСПУ. Я ответила, что, в общем-то "почему бы нет?". Тогда он сказал, что нужно подать 2 книги (у меня как раз они были -- вечерний перекресток" и "Чудеса"), собрать рекомендации и документы вроде личных данных и фотографию. Были потом выступления перед членами комиссии группы молодых поэтов (я туда тоже входила). А потом состоялось заседание Комиссии (закрытое) -- и я с радостью узнала, что я и вся группа поэтов в Союз писателей принята. Не верите -- спросите у Волкова и Россыпаева (если знаете Богданову и Муляр, спросите у них). Вот как было дело... Рекомендации мне давали поэты Василий Дробот, Игорь Кручик, Евгения Чуприна. Не знаю, что там пишет Игнатов, но тень он бросает не только на меня, но и на честных, прекрасных Мастеров Слова, которые давали мне рекомендации... Когда будет время, отвечу и на Ваши реплики вроде "примитивных стихов", которые мне нравятся... Честно говоря, вы незаслуженно оскорбляете талантливых авторов вроде Алины Остафийчук, марины Гекчихмахер, Кристины Корнеевой, Виктора Шендрика и других, которые стали для меня радостным открытием -- благодаря этому сайту. Советую Вам быть более чутким -- ведь некотоыре авторы, как я понимаю, молоды -- и подобные комментарии вроде Ваших могут посеять у них сомнения в собственных силах, и чего доброго, лишить их желания писать стихи. Ладно я -- "стрелянный воробей". У меня и победы в литературных конкурсах в России, Украине (в частности, в Областном конкурсе молодых авторов в Челябинске), а также победы в Интернет-конкурсах. Словом, есть "небольшое признание". Но подумайте об "очень молодых талантах" -- у хрупкой бабочки очень просто повредить крылья... СТЫДНО ДОЛЖНО БЫТЬ! Молчу о бездарях, которым Вы пишете хвалебные отзывы...
	2007.02.11/ Прощальне/ Андрій
	Вікторіє, я взагалі не збирався знову розпочинати з Вами полеміку, тому й попрощався у попередньому пості. Відверто кажучи, мені дуже неприємно з Вами спілкуватись, дуже. Це згаяний час. І  даний комент – дійсно ОСТАННІЙ, остаточне розставляння крапок над «і». Хай кожен з нас зостанеться при своїй думці. БЫСТРО, ТЕЗИСНо отвечаю на некотоыре Ваши реплики -- на остальные отвечу позже, мало времени... Ви думаєте, що я все сприймаю буквально й примітивно? Думайте, най це буде Ваш своєрідний аутотренінг. А Я ТАК И ПОНЯЛА... Взагалі-то мав рацію Коляда: стримуйте емоції, воно корисно. Мне Коляда ничего не писал, но если это про меня, то совет бесполезный -- я не умею прятать свои эмоцию -- такой родилась... Про Вас я думаю ще гірше (боронь боже пізнати Вам цю правду :-), але, наголошую, я ще жодного разу Вас не скривдив, що не можна сказати про пана Ігнатова, наприклад. Він на весь сайт солов’єм співає про шлях, яким Ви продерлися до Спілки. Он ничего не может знать о моих путях поступления В НСПУ, т.к. я поступила в 2002 году, а он появился "на киевской  литературной арене" где-то в году 2003-м...Йому  Ви нічого не написали, хоч це ж уже явний перехід на особистості. Спасибо за информацию и поддержку -- я ничего не знала... Непослідовні Ви, Вікторіє, непослідовні… Якщо Вам подобається щось думати – думайте. До речі, про жарти, які я начебто не розумію. Все через те, що Ви, здається, зовсім не пристосовані до спілкування в Інтернеті. Інакше поводились б зовсім по-іншому, писали б чітко й конкретно. (Про це Вам вже неодноразово натякали). Почитав я і коментарі у гостьових книгах, де Ви «відзначились». Щось я не бачу активної підтримки Ваших «об’єктивних» поглядів, далеких від примітивізму. Навпаки, маємо протилежну реакцію на Ваші «подвиги». А якщо читати уважно і коментарі, і твори, Вами «рецензовані», то стає ясно (й не тільки мені): Ви нічогісінько у цих творах не розумієте. І навіщо Ви репетуєте: «Я – журналістка!» Про практику щось мені там розповідаєте. ))))))) Якщо Я почну про себе й свій досвід писати, перераховувати регалії, види роботи та досліджень,  кількість років, відведених на кожне, то  тут у Вас на сторінці живого місця не залишиться. Теж журналіст. Теж член (дякувати Богові – не  НСПУ, туди – нізащо!) Просто не хочу  на це звертати увагу.  Треба бути скромним. Ми що – змагаємось? Якщо Ви – так, то я – ні. Стосовно Бродського й Цвєтаєвої. Я щось взагалі сумніваюсь, що Ви їх ЦІЛКОМ прочитали. Якщо помилився – це нічого не значить, адже справа не в тім. Вам здається, що ВИ їх розумієте? Не вірю. Бо читаю Ваші відгуки на тексти Матвєєвої, Торхова, і мені смішно. Да! Это то самое место в Вашем письме, на которое мне больше всего интересно отвечать. Сравнивать стихи Марины Цветавой и Марины Матвеевой -- все равно, что сравнивать золотое кольцо и кольцо из латуни. Вы (и подобные Вам) имеют в виду внешнее, "схоластическое" сходство. Марина Ивановна Цветаева, как всякий гениальынй Творец, это предчуствовала и написала такие строки: "Да не будет Вам счастья дольнего, муравьи, на моей горе!" Да -- "да не будет!", потому что у "Вас (пишу фигурально, т.к. Вашего творчества на самом деле не знаю -- иожет, и ошибаюсь, но имею ввиду Ваши литпристрастия) и Вам подобным" -- маска, а у Цветавой -- живая боль, живая трагедия, живая жизнь... Собственно говоря, пока все -- нет времени. На остальное отвечу позже Бо Ви усе, що Вам незрозуміло,  трактуєте як «очень недоработанное». Або просто не розумієте, і все тут.  Звичайно, так легше: і себе показати, і копнути під поетичну гепу тих «форматних», хто Вам поперек горлянки став. Щодо мене, така вже іронія долі, що я півжиття свідомо віддав дослідженню творчості саме вказаних  Вами поетів, маю неабиякі успіхи у цій галузі. І від Вас мене відрізняє також і те, що я до цього моменту на жодній сторінці не кричав про свої регалії, досвід  і т. ін. Мав би ще багато чого Вам сказати, але немає сенсу. З Вами спілкуватись – це все одне, що переливати з пустого в порожнє.)  Бажаю успіхів. Не напружуйтесь із відповіддю, це ж мій ОСТАННІЙ пост. Я навіть не певний, що сюди ще зазирну…
	2007.02.10/ Бажання жалю – це вже стало модним./ Микола Кротенко
	1) З точки зору правил правопису слово "жАлЮ" має два правильних наголоси, але з точки зору милозвучності та природності звучання, на мою думку, краще звучало б "жалЮ" Наприклад: "Жалю бажання  – це вже стало модним..." Але в даному контексті з"являється другий смисл фрази. 2) Тоді навіщо й дорікати долі, коли ми, люди, - Боги власних доль... Версія слова "бОги" з наголосом на першому складі - це калька з російської. Українською правильно "богИ". До речі, в даному контексті слово "боги" природніше сприймалося б з малої літери. НИКОЛАЮ ОТ ВИКТОРИИ Николай, спасибо за Ваши замечания! Русский для меня родной, украинский -- нет, поэтому и позникли такие "несоответствия". Но, кстати, разнобой ритмов в поэзии допускается, поэтому при печатли можно будет ставить ударение так, как Вы сказали. С уважением и благодарностью, Виктория
	2007.02.09/ Спасибо!/ Алина
	Виктория, огромное спасибо за теплые слова и высокую оценку моих стихов! Очень рада знакомству. С уважением, Алина Остафийчук АЛИНЕ ОТ ВИКТОРИИИ Вам спасибо. Всегда приятно найти в системе Интернет истинный талант и родственную душу.
	2007.02.09/ Спасибо!/ Корнеева  Кристина
	Здравствуйте,  Виктория! Спасибо,  что  указали  на  АЧИПЯТКИ. Вместо  "лдин"  должно  быть  "один".  Но  эти  "тоны"  меня  уже  просто  замучили.  Два  раза  публиковалось  это  стихотворение - и  два  раза  с  двумя  "н"!  Я  понимаю,  что  возникает  ассоциация  с  "тоннами",  но  я  имею  в  виду  "тоны",  то  есть  "тона".  Просто  есть  такой  врачебный  термин  "тоны  сердца",  и  в  физике,  я  читала,  употребляется  слово  "тоны"... Конечно,  "тона"  привычнее,  но  я  немного  углубилась в  медицину,  чтобы  были  ассоциации с  сердцем. Похоже,  мне  это  не  очень  удалось...  или,  просто,  кардиология  не  на  слуху... Спасибо,  что  написали!                                                 С  уважением! КРИСТИНЕ ОТ ВИКТОРИИ Спасибо и Вам за ответ. Теперь я стала богаче знаниями! А Вам советую, если используете малознакомый другим термин, просто-напросто писать примечание, что это означает, чтобы не было вопросов. Творческих успехов! Вита
	2007.02.08/ самураи/ Ольга Сумарокова, журналист
	Зашал по сноскам на стихи в комеентариях.Стишок писнуть, конечно, каждый может, но всё-таки интересно, бываюи ли здесь настоящие японисты.Как может самурай писать танку после харакири, если по япоснким обычаям ему отрубал голову после этого помощник. Если это и посиходило, то прощальная танка писалась перед смертью, а не после. ОЛЬГЕ ОТ ВИКТОРИИ Оля, конечно, самураи писали танку не "после", а "до" -- но где у меня в стихотворении сказано, что самураи писали "после". Разве что Вы не так трактуете место "на закланье странном умирая, танку кровью пишут самураи". Да, если бы я писала прозу или статью, то это утверждение звучало бы несколько двусмысленно. Но в поэзии -- "кровью" можно прочесть как "душой, судьбой" -- это аллегория. Так же аллегория "умирая, пишут" -- путь самураев предопределен, значит, они у ж е , к сожалению, умирают -- до физической смерти. Как видите, "все не бессмысленно". Жаль только, что меня обвиняют "реализме". Но по этому поводу я дискутию с неким Андреем. К сожалению, нет Вашего е-мэйла, чтобы выслать Вам этот ответ. Но, думаю, мой комментарий будет полезен всем, у кого возникнут вопросы, подобные Вам. Еще раз спасибо за внимание!
	2007.02.08/ До побачення/ Андрій
	Питання у попередньому моєму повідомленні – риторичні. Я не сподіваюся й не маю за мету отримання відповідей. Більше того – можете не брати близько до серця, я не збираюсь тут більше “відмічатись”, бо певний, що свара – не кращий вихід із ситуації, що склалася. Най кожен зостається при своїй думці, бо кожен претендує на об’єктивність. Я не писав для Вас нічого образливого, тим паче, що на сайті під одним з творів міститься Ваше прохання оцінювати саме художній бік поезії, що я і зробив. І Ви навіть не помітили, що своїй “злобній критиці” я все ж відзначив вірш, який вважаю добрим – одним з таких, що виділив. Отже, вже не один. Втім, все це вже немає різниці. На сайті десятки авторів. Піду до інших. Можливо, з кимось із них вийде конструктивний діалог. Хай щастить. АНДРЕЮ ОТ ВИКТОРИИ Как раз Вашу критику я и не называла "злобной", вы искренне претендовали на объектривность. И за Ваш теплый отзыв о стихотворении "Художник..." я Вам благодарна. Просто многие Ваши замечания я нашла непрофессиональными, дилетантскими, поэтому и удалила их (хотя на все и ответила -- жаль, что Вы не успели их прочесть, но я не виновата в этом). На мою страничку, конечно, заходите, я рада всем гостям! Но из Ваших рассуждений о "мысле и смысле" в поэзии я поняла, что мы КАРДИНАЛЬНО рассходимся во взглядах на творчество, поэтому вряд ли поймем друг друга... (ниже я оставила комментарий по этому поводу -- меня хлебом не корми, дай порассуждать на эту тему)
	2007.02.08/ Миколі Кротенку/ Андрій
	Пан Миколо, приношу свої вибачення за несправедливе звинувачення. Виходить, шерше ля фамм! :-)