Сергій Негода

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2007.07.18/ Я уже все исправил/ Сергей Негода
	Татьяна, будьте спокойны, я все  уже исправил... Вот только хотел получить ссылочку от вас на страничку Игоря Лукшта. А относительно настоящей скромности Юлии Броварной и Леонида Борозенцева. Они мне не хвастались, а я на раздаче слонов в Казацком не был. Я с Юлей уехал с  Пушкинского фестиваля когда все участники были Умани. В Казацком я не был. Татьяна,  знаете,  вот от вас и узнал, что талантливые поэты, Юлия Броварная и Леонид Борозенцев получили дипломы в номинациях  фестиваля ПК-2007. Хорошо, что  таких прекрасных авторов из новой поэтической группы "БЛОК12"  наградили дипломами на ПК-2007. Юля и Леонид  очень креативные в поэзии, они  достойны нашего уникального времени в литературе. Кстати, для этих винницких ЛИРИКОВ Т, это уже не первый успех. Поэтическая  чета "Б-2"  была награждена дипломами лауреатов на предыдущих трех фестивалях ПК. Они были участниками всех четырех фестивалей ПК.
	2007.07.18/ Исправьте, пожалуйста!/ Т.Аинова
	Сергей, фамилия Лукшта действительно плохо воспринимается на слух. Но проблема не в том, чтобы извиниться перед Лукштом, который вряд ли заходит на этот сайт, а в том, чтобы исправить написание его фамилии в Ваших сообщениях. Ведь наверняка Надя - не единственная, кому захотелось почитать его стихи, узнав, что он занял призовое место. Чтобы найти их по поисковику, необходимо правильно задать фамилию. Кроме того, не помешало бы добавить там информацию о том, что Броварная и Борозенцев были награждены специальными дипломами, чтобы никто не думал, будто лириков Т обделили... Кстати, кого из звёзд первой величины на этом фесте действительно пробросили, так это Александра Чернова, который недавно получил премию Ушакова (обойдя самого Рассыпаева!) Ну, и что? Это же не спорт, в поэзии планку не измеришь сантиметрами...
	2007.07.18/ Извините меня за досадные ошибки и недоразумения./ Сергей Негода
	Татьяна. Приношу извинения  за ошибку. У меня очень плохой слух! Я просто не услышал в фамилии известного московского поэта буковку "Т", причина тому огромное нагромождение согласных в конце слова.  Вот поэтому и напечатал его фамилию на свой "плохой" слух. Поэтому когда писал, то имел ввиду: "второе место на ПК-2007 получил Игорь Лукшт". Приношу извинения перед прекрасным автором. Надя. Я не имею в своем арсенале настоящей поэзии, я даже не имею хорошей дикции, чтобы предентовать на победителя любого феста. Я всегда готов  слушать Вашу настоящую поэзию. Вам это дано от природы, от  меня нельзя требовать "первых или вторых или третьих премий", я их просто не достоин. Надя, я внутренне не считаю себя даже хорошим поэтом. Во мне глубоко сидит аналитик,  моим внутренним миром владеет  слабоватый интеллект. А настоящая поэзия - это лирическое состояние души человека, лирическая модель образов и тонких чувств. Поэтому выиграть и даже представить себя от имени  всех настоящих Поэтов из БЛОКА12 не могу, не позволила совесть. Внимание поэты, прозаики, литературные критики, детские писатели, драматурги. Очень интересная информация. 8 сентября 2007 года состоится очередной Всеукраинский литературный фестиваль «ПРОСТО ТАК» в городе Коростене(около 67 тысяч жителей, Житомирская обл.). Премиальный фонд фестиваля самый большой для литературных фестивалей на Украине. И самое главное, уж очень серьёзные  спонсоры у этого фестиваля. Генеральный спонсор медиа-магнат «Зеркало недели». Победитель фестиваля(кстати,он должен быть живым участником фестиваля), то есть Гран-при,  получит 5 тысяч гривен и  переносной компьютер. Победитель в любой номинации получит 2 тысячи гривен. На этом фестивале ожидается около двух сотен литераторов из ближнего и далекого зарубежья. Основные языки общения конкурсантов – украинский. На конкурс допускаются тексты на любом  литературном языке. В прошлом году  в конкурсе участвовали тексты на таких языках:  русский, польский, болгарский, татарский, немецкий, английский.   Но премии получили только литераторы  украинского толка.   Эксперты этого фестиваля – это члены НСПУ, а главный эксперт в этом году очень популярный украинский прозаик: Василий Шкляр. Будьте добры: зайдите на сайт http://www.litfest.ua/
	2007.07.17/ дополнение/ ТА
	Сергей, в ваши сообщения о фесте «ПК-2007», к сожалению, вкралась опечатка. Игорь Лукшт – известный московский поэт, один из лучших авторов поэзии.ру, победитель ряда конкурсов. А вы вместо него указали никому не известного Лукша. В результате Надя Агафонова не может найти его стихи… Исправьте, пожалуйста, эту досадную оплошность.
	2007.07.16/ Ответ на вопрос/ Надежда Агафонова
	Cергей, озадачена твоим вопросом: неужели тебе, Юле, Леониду и Владу необходим какой-то кворум, чтобы чувствовать себя членами "Блока12"??? Неужели 33,3% участников "Блока12" (и каких участников!)  ощущали свою ущербность по причине отсутствия других членов коллектива и только поэтому не смогли презентовать "Блок"? Если тебя интересует причины лично моего отсутствия, так это меня озадачивает ещё больше. Я, кажется, ни от кого никогда, в том числе и  от тебя,  не скрывала своего негативного отношения  к данному фестивалю  и осознанного намерения не принимать в нём участия. Каждый имеет право на собственное мнение. Моё мнение: "Пушкинское кольцо" - время на ветер. Рада победе Татьяны Аиновой. Она этого заслуживает. С большой симпатией отношусь к стихотворениям Мастера Евгения. Кто такой Игорь Лукшт - не знаю. Буду благодарна, если просветишь меня и приобщишь к его текстам. Возникает также вопрос: если конкурс удался на славу, почему никто из "Лириков Т" не отмечен жюри?
	2007.07.16/ Спасибо за поздравления/ Т.Аинова
	Спасибо, Сергей! Вы оказались первым, кто поздравил меня в Интернете, – как это мило с вашей стороны! Вообще-то я считаю, что поэзия и любые соревнования – «две вещи несовместные», как гений и злодейство. На этот фест меня завлекли парки и прочие красоты Черкащины. Парки, сады, леса - это моя слабость. Но, не скрою, приятно было вернуться домой с такими призами, особенно порадовало роскошное издание Ключевского. А вам я хочу пожелать, чтобы экзотический сад вашего вдохновения продолжал разрастаться – и вширь, и вглубь, и ввысь.
	2007.06.25/ Папа-аа пиария/ Сергей Негода
	Пишу для себя и только...
	2007.06.25/ Мама миа/ Стебелев
	Сережа, зачем оно (все что ниже) тебе надо? Есть огурцы на грядках, в банках, в магазине. Пиши для себя, а не себе. Твой...
	2007.06.24/ Про точки толерантного дотику між культурами/ Федір Колобов
	Сергій та Тимко. Ви добре імітуєте проблему сучасної української літератури, а саме точки толерантного дотику між культурами. Інтернетівська концепція віртуального суб’єкт-суб’єктного типу спілкування якраз є найбільш оптимальною для освоєння змісту  культурної інформації, а також оптимальна для формування моральних якостей майбутнього поета в світовій мережі Інтернет. Віртуальне суб’єкт – суб’єктне відношення у вашій полеміці, Тимко і Сергій, розглядається як дуже перспективне не лише з огляду моральної цінності його для формування інтелектуальної та внутрішьої культури особистості. У вашому типі спілкування творча особа обертає відношення світу на себе саму, рефлектуючи над власними вчинками та їх вибором, добре, що ви не забуваєте про толерантну складову будь-якої культурної особи.  Відтак, ваші віртуальні суб’єкти визначається як  унікальні для нашого часу( точніше, маргінальні для нашої літератури) суб’єкти  справді внутрішнього морального вибору. Оце є "національне диво" для класичної української парадигми, в основі якої лежить страх за волю та свободу.
	2007.06.22/ інтелектуальний недогруз для Тимка/ Cергій Негода
	Тимко, ти вирішив мене тестувати на почуття патріотизму? Так само як і я, і декотрі українські літератори,  і ми всі сперечаємося щодо свого подальшого культурного середовища, про це і літератори інших країн сперечаються, і вони дбають про власне масове культурне середовище.  Я себе уже не вважаю учасником маскульту, я не вважаю себе ні «західняком», ні «східняком».  На мою думку, є просто я, є просто нова мода на недавно забуте старе радянське, що майже тотожне російськомовному середовищу. Для мене особисто у творчості є комунікаційний тягар невизначеності щодо мов. Я останнім часом схиляюся до неідеологічної мови, яку записую у вигляді цифр, це для того щоб бути зрозумілим у будь-якій точці всесвітньої мережі.  В основі нашої суперечки з тобою є стратегічний невирішений вузол проблем людини та всесвітньої мережі. Тимко, ти розумієш, що  вже ідеться мова не про те, аби щось просити у когось, чи у якихось структур для поліпшення українського мовного середовища, мова йде про зменшення податкових навантажень на українську книгу, розумієш, у нас в державі домінує   несприяння українському книговиданню... Тимко, зараз актуальне шекспірівське питання: «бути  мені літературним «виродком» у цьому середовищі чи бути таким, як масова культура?» Моя відповідь на твоє майже офіційно – державне  запитання повинно дати все наше культурне середовище. Я тобі пропоную таке запитання:  Яку комунікацію ми обираємо на цьому сайті?  Виключно українську, міжнаціональну чи слов’янську? Знаючи тебе, я напевне, відкину усі свої внутрішні сумніви, і  таки визначуся в ідейному плані.  Я не проти творити  виграшну комунікаційну мережу для усіх літераторів з будь-якого мовного середовища.   Тимко, ти про маскульт в літературі запитай у тих, хто маємо більший досвід у виданні власних книг, наприклад у сучасних українських письменників, яких зараз читають, В. Медвідя, Пашковського, Діброви, Ульяненка, Забужко, Процюка, Іздрика, Прохацька, Єшкілева, Матіос, Федька, Бондар-Терещенка та інших. Вони входять до вузького кола спеціалістів з сучасної української літератури, вони залишаються  альтернативою в українській культурній локалізації на теренах всесвітніх комунікацій. Однак, я ще дивуюсь цим стійким митцям. Тимко, ти знаєш, що ще не зникли коректори та імітатори всесвітніх комінкацій, проте  чомусь вони поховалися. Справді, зараз втрачається культура мови. Користувачі мереж постійно імітують себе у мові. Ними створена  нова інтернетівська мова. Одна з причин цього - інтернетівська субкультура. Тепер стало модно писати неграмотно, навмисно порушувати всі правила граматики - такий спосіб імітаційного самовираження. Створено навіть альтернативну мову "падонкофф" – це звісно, культурне маргінальне явище, але воно чомусь дуже популярне серед  поетів-імітаторів  та літераторів-юзерів, навіть серед інтелігентської молоді. Це є масове культурне середовище. Тимко, я віддаю собі відлік у певній умовності мережової культури. Літературний процес у всесвітній мережі надзвичайно різноманітний, багатогранний. Є в ньому один недолік в локалізації територіальній і мовній. Львів живе своїм літературним життям і вариться у власному соціумі. Токіо живе своїм літературним життям і теж вариться у власному соціумі.  А що тоді говорити про Вінницю, Дніпропетровськ, Миколаїв, Луганськ, Харків? Відсутня єдина мова для розуміння  інформації в будь-якій точці мережі, тому для юзерів потрібні перекладачі. Наприклад, чому на цьому сайті відсутня поточні літературні новини, які б подавали бодай калейдоскопічну уяву чи зріз тижневих літературних новин в Україні і поза нею? Це також є важливою проблемою  масової комунікації в сучасному літературному житті України. Без її вирішення я приречений залишатися маргіналом світової літературної цивілізації. Для мене завершуються чергові випробування в українській куль¬турі (літератури зокрема). Я маю маленькі творчі здобутки і ще більше маю невирішених художньо-естетичних проблем, що дивним чином залишаються пов'язаними з існуванням на українському грунті. Від того, як я зможу їх вирі¬шити, залежить успіх трансцендентного напряму у мистецтві і його перспектива на майбутнє. Тимко, я  вкотре ходжу циклічно, по колу, розпочинаю свої чергові «сто днів самотності» ради одного вірша.  А чи ти сам тепер живеш  повноцінним буттям в  мережі цілої європейської культурної цивілізації? А чи ти на свої стратегічні  питання шукаєш відповідь. На жаль, у мене літератора-маргінала, якого відкинутого на узбіччя головної магістралі української літератори, немає перспективи… Мені здається, я читаю не тому, що я критик, а тому що я  хочу мислити і живу прочитаним. Прочитане мною завжди продумується, а побачене часто зникає і не отримує продовження у творчості і статтях.  Які причини такого явища?