В'ячеслав Рассипаєв

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2012.04.08/ Ет.../ Вячеслав Рассыпаев
	Максимчику, бачите - я за прожитий шматок свого майже безглуздого життя стільки находився пішки (і все заради цікавих пересадок з певного маршруту транспорту на інший), що просто немає ніякого бажання приходити на Банкову лише для того, щоб відсидіти там дві чи три години і стартувати назад тими ж самими вулицями. Ви уявляєте собі ситуацію, щоб Влад Топалов, Серьожа Лазарєв, Стас П'єха тощо співали-співали, виступали-виступали так років з п'ятнадцять поспіль - і не те що автівкою не могли б обзавестися, а й кросівками за сто доларів? Отож-бо. А Зоя Антонівна та її колеги бодай до ста п'ятдесяти років думатимуть, що Славкові потрібні фуршети (ви бачили мій животик? чи схожий я на чувака з голодного краю?). * * * У Корчуватській бібліотеці регулярно провадяться виступи відомих бардів та поетів, і повірте тому, хто досі не навчився брехати - при наявності навіть найосоружнішої на вигляд машинки я б заради однієї практики їздив і туди, і на вул. Лятошинського, і скрізь! Але - що маємо, те маємо... :-(
	2012.04.08/ Вскину тугие брови.../ Максим
	І довго ви, друже, збираєтеся сидіти у своїй вежі зі слоової кітстки? А як щодо прогулянки пішки? Хоча чалапати аж до Банкової - марудна справа, з цим я згоден. А що за захід відбувається у Корчуватській бібліотеці? Теж якась літстудія? Хочу нагадати вам слова Віри Інбер: "Потому что когда нам как следует плохо Ми хорошие пием стихи" Тому ваш затворництво і сум'яття має свої плюси. Але все ж буде краще, якщо облишете цю транспортну хандру і спробуєте переключитися на щось инше - світ не вимірюється тролейбусними маршрутами і не закінчується на останній зупинці. У вас ще все попереду.
	2012.04.08/ МП-822/ Вячеслав Рассыпаев
	Вельми дякую панові Ігорю та Максиму! Бачите - оця ідіотська безвихідь начебто замкнула мене у просторі, доступному для пішоходів/пасажирів. Дімон, який кільканадцять разів (!) обіцяв зорбити мене своїм водієм, повів авто власноруч (навіть власноніж, чорт би ті ноги собі на піццу забрав). А я виношував мрію покатати його першим... Нині мені залишилось ганяти оце дитяче анімоване таксі та тиражувати свій рейтинг десятки разів, набираючи понад $100 000, проте яке від цього задоволення може бути у моєму віці?.. Ну, і глибоко перепрошую за те, що з 20 січня веду практично затворницький спосіб життя. Адже щоб доїхати до Спілки письменників, Деміївської або Корчуватської бібліотеки тощо - мені потрібно знову бути ПАСАЖИРОМ. Досить. Нехай Дімон буде ним...
	2012.04.07/ Вскину тугие брови.../ Максим
	Ну Славко, ви мене здивували. Якесь зовсім инше, незвичне МП, якийсь новий, несподіваний Рассипаєв. Скажу вам по секрету: одна з ваших найсильніших речей (якщо не найсильніша). Такі от справи на білому світі: хтось пише вірші про столичну архітектуру, когось надихає віртуал. Я свого часу теж сотворив низку поезій на тему переглянутих фільмів, але не пам'ятаю такого, щоб я писав твір, присвячений комп'ютерній грі. А це, між иншим, доволі перспективне поле для фантазії, а точніше - доволі перспективний аеродром. Недарма ще Борис Пастернка у минулому сторіччі зауважи, що поезія валяється під нашими ногами, варто лише нахилитися і підняти її. Втім, тисну вашу руку і присвячую вам такий веселий експромтик: Зичу вам, друже, сталеву пружину, Пляшку з могутнім і ввічливим джином, Власний тролейбус, а краще - авто. І вже тоді вас не зловить ніхто.
	2012.04.07/ Безтемно/ Ігор Павлюк
	МП-822 - блискуче. І взагалі, В*ячеславе, люблю твою творчість. :)
	2012.03.15/ Никому в этом мире не принадлежит.../ Максим
	В'ячеславе, тримайтеся! Не будете пасажиром - будете водієм. Все у вас складеться, все буде гаразд., от побачите.))
	2012.03.15/ МП-818/ Вячеслав Рассыпаев
	Максиме, розумієте - 20 січня зі мною трапилось таке, що не піддається уявленню. Дімон повів машину... Виявилося, що він водив учбове авто ще з вересня чи принаймні жовтня. Я цього не знав і навіть на ранок 20 січня думав, що вмію водити краще за нього. Тепер я навіть тролейбусами та трамваями не їзжу - сиджу вдома та час від часу навідуюсь до мами (150 м) та в найближчі супермаркети. Бути пасажиром для мене з цього дня стало просто принизливо... Костюган - цілком реальна персона, і я щасливий, що він повернувся (хоча й не в найкращий період свого життя). Він наразі діє, як хвилеріз у порту, тобто не дає стихії дібратися до мого порту. Та що й казати - це відтепер братюня мій, і сподіваюсь, що вже до гробової дошки...
	2012.03.12/ С Костюганом несказанно хорошо.../ Максим Меркулов
	Славко, вітаю. Куди це ви зникли? Без вас вода ніде не освячується. Знаєте, бажають щастя в коханні? А я вам побажаю щастя у дружбі! Нехай у ваших стосунках з Костюганом (а я так думаю, що це реальна персона) панують любов, злагода і взаємопорозуміння. Вірш мені сподобався.
	2012.01.18/ МП-816/ Вячеслав Рассыпаев
	Что ж, Женя, он такой и есть, дедуля наш... Спасибо! :-)
	2012.01.17/ Дед/ Женя Бильченко
	Жестко , однако же, отлично. Как-то жалко всех стало...