Ірина ГончароваЙого коханцi, що йде до лiжкаЙого коханцi, що йде до лiжка
Джон Донн
Йди, люба, йди, вся міць моя повстала.
Тебе оратиму допоки сили стане.
Так часто вороги, зустрівшись віч-на-віч,
Стоять вже стомлені, ще не почавши січ.
Геть твій пасок, мов небокрай осяйний,
Бо яскравіше те, що він ховає.
Хутчіш відшпилюй-но брокату геть на персах,
На котрі привселюдно очі витріща всяк бевзень.
Геть шнури! Хай пацьорок дзвін сріблястий
Мені повість: вже час до ліжка впасти.
Скидай корсет, таланіший за мене.
Йому я заздрю, бо стиска твої рамена.
Геть сукню! Най явить усю красу,
Неначе луки вквітчані, укриту до часу.
Геть твій вінок! Волосся діадема
Нехай засяє мов коштовна гема.
Геть черевички – і мерщій до ліжка,
Кохання храм освячений. Скоріш бо!
У шатах білих, наче янголи з небес
Злітають до людей, мій янголе принес-
Ла, мов Магомет, жаданий Парадиз.
Та не цурається і чорт небесних риз.
Їх вирізнять навчає нас Господь:
Волосся чорт здійма, та янгол плоть.
Дозволь моїм допитливим рукам
Помандрувати ззаду, д’горі, проміж, вниз і там….
Моя Америко! Відкрита мною земле!
Ти – королівство, короля зробила з мене.
Копалини смараґдові. Імператриця!
О, я щасливий – ця земля нова мені не сниться!
В ці межі увійти – то вільним буть.
Де руку покладу – місця печатей суть.
Оголеність і втіхи! Ти в них винна.
Тіла оголені, мов душі, буть повинні.
О жіночки! Приваби ваші над-дорогоцінні
Принаджують мов злодія перлини.
Немов од діамантів, дурня очі
Спалахують, до них вельми охочі.
Немов малюнки чи обкладинки книжок,
Заманює профанів світ жінок.
Немов містичні книги ви для тих,
Хто сповнені наснагою до витончених втіх.
Ну ж, роздягайсь, звільняйся без зусиль.
Мов повитусі, розгортайся звідусіль.
Скидай усе і не тамуй бажання.
Невинність геть, а чи покутування.
Тебе навчати я вже оголений.
Чи знайдеш ковдру, ліпшую за мене?
John Donn
TO HIS MISTRESS GOING TO BED
Come, Madame, come, all rest my powers defy,
Until I labour I in labour lie.
The foe oft-times, having the foe in sight,
Is tired with standing, though they never fight.
Off with that girdle, like heaven’s zone glistering
But a far fairer world encompassing.
Unpin that spangle breast-plate, which you wear
That th’eyes of busy fools may be stopped there:
Unlace yourself, for that harmonious chime
Tells me from you that now ‘tis your bed-time.
Off with that happy busk, whom I envy
That still can be, and still can stand so nigh.
Your gown’s going off such beauteous state reveals
As when from flowery meads th’hills shadow steals.
Off with your wiry coronet and show
The hairy diadem which on you doth grow.
Off with those shoes: and then safely tread
In this love’s hallowed temple, this soft bed.
In such white robes heaven’s angels used to be
Received by men; thou Angel bring’st with thee
A heaven like Mahomet’s Paradise; and though
Ill spirits walk in white, we easily know
By this these Angels from an evil sprite:
They set out hairs, but these the flesh upright.
Licence my roving hands, and let them go
Behind, before, above, between, below.
Oh my America, my new found land,
My kingdom, safeliest when with one man manned,
My mine of precious stones, my Empery,
How blessed am I in this discovering thee,
To enter in these bonds is to be free,
Then where my hand is set my seal shall be.
Full nakedness, all joys are due to thee.
As souls unbodied, bodies unclothed must be
To taste whole joys. Gems which you women use
Are as Atlanta’s balls, cast in men’s views,
That when a fool’s eyes lighten on a gem
His earthly soul may covet theirs not them.
Like pictures, or like books’ gay covering made
For laymen, are all women thus arrayed;
Themselves are mystic books, which only we
Whom their impute grace will dignify
Must see revealed. Then since I may know,
As liberally as to a midwife show
Thyself; cast all, yea this white linen hence.
Here is no penance, much less innocence.
To teach thee, I am naked first: Why then
What need’st thou have more covering than a man.
[CENTER] |
2007
Київ © Ірина Гончарова |
