Авторський переклад з російської


* * *

Комусь би їй стати близькою,
Пройнявшись чуттями й думками…
Їй піснею стати б новою,
Любовними б стати рядками.

Була вона чиста і біла,
Не знала ні фарб, ні зображень.
Вогонь був вродливий і смілий,
Веселий, в натхненому ражі.

Проміннями ясного світла
В очах його радість чимала.
І з першого погляду – зблідла,
Та вмить, спалахнув, покохала.

Я бачив обійми жагучі,
Цілунки його феєричні,
І щастя обох – неминуче.
Хвилину… Та в ній була вічність.

І зовсім було їй не лячно
Торкнути незнавану вічність.
Вона – папірчина, на дачі
Я нею розтоплював пічку.

Була вона білою, чистою,
Пройнятись могла б почуттями…
Не стати ніколи їй піснею,
Листом, де любов до нестями.

Була і палкою, і вірною,
Що в полум’ї щастя зазнала.
Їй заздрю. Я також згорів би…
Та спалаху ще не бувало.

-----------------------------------------

* * *

Ей стать бы кому-нибудь близкой,
Впитать в себя мысли и чувства...
Ей стать бы любовной запиской,
Стать песней весёлой... иль грустной.

Была она белой и чистой,
Не знавшая красок и строчек...
Огонь был красив и неистов,
Был весел, был нежен и сочен.

Светилась в глазах его радость,
Был ярок он, полон был силы.
Взглянула... и с первого взгляда
Она, запылав, полюбила.

Я видел, как он её обнял,
Как он целовал её плечи...
Они были счастливы оба...
Минуту... но в ней была вечность.

И было ей вовсе не страшно
Собою испытывать вечность...
Была она просто бумажкой,
Я ею растапливал печку.

Была она белой и чистой.
Впитать могла б мысли и чувства...
Не стать ей любовной запиской...
И песней весёлой... иль грустной.

Была она пылкой и верной,
Познавшая в пламени радость.
Завидую ей. Я сгорел бы...
Но вспыхнуть для этого надо.