Сергій НегодаБОЖІ МЛОСТІжвавий простір без слабких мостів для кволих орлів перевернули обрій монстрів бушмайстерів бех багі зілів колимаг одних ловців ночі одвів до наших в погріб сморід сотні дохлих котів крис псів кур і ті в льосі одні після вулиці в обхід на олімп після смертних боїв дощить кров на поділ чути на пакості гомін куль побіч майдану повисли воші в попелі гноїть і я поплівся пождіть тільки поїсть і на поїзд на просвіт просять вихід і провід з оточення помрій про село-моріг розкидані льолі повір мій докір божі прощі в колір блідості чорні рожі в смолі з просьбою в слові мужності святості бездомні жорстокості розбиті човни вроздріб посеред корчів знищені вічності зарості горіхи згоріли на шворці доля фронтів входить між час дзвонять у вухах гострі дзвони ледь добіг стовпці хати безстін і без довір до уяви змокрів зовсім зомліли зойки стооких орків довкіл горді вогні дощів умиті зорі в злоті вгорі босі дрони на взводі дроти-корні у нього в дзьобі мощі камікадзе оси штормить при знищеній школі все в зломі в розльоті гримлять орди і дозрів джміль на корчмі серед доріг порожні двори мокрі міни-коржі видно серед ловлі в нори жовті зорі у воді від крові в Старомайорі кволі коні в котлі а мокрі яли в розкоші
|
2024 © Сергій Негода |