Ага, жигало скрипаль… - Каліч-параліч страждальця! Щось ти, чувак-театрал, за цей спектакль-карнавал перейнявся! Я мав вчора провалля неандертальців, немало, в театрі аврал-зашквар, закалатав аж шквал кресал зухвальців. Пам’ятаєш, там були постояльці, В партері, де здалека деренчали спалахи в задзеркаллях маляра. В кресальнях. Од, цурпалка, в опахальнях. Так що ж, - там, є німа сцена, як заклякла в педаль скакалка на катафалках. Простирадло танталових мук неньки. Пам’ятаєш, як там, як реально рожала мертва мати з талером в пальцях. Так вона перележалась на цимбалах, геть вся, а змалечку була в централах, як вчора, як на кувалдах, грала лялечка Валька. Ай, перестраждалась, неначе вся ця алгебра за теоремами Ферма набралась. Ага, ага, а як там, сцена шакала, як ця мертва кралечка зачесалася, навела там жаху. А що, - файна ця жаляча сцена, де зал в емалях, А яка ця стара карга, переваляна ляля-халява, заклякла в сандалях на Версаль Москаля, як закаялась на шваль, на краль, на ткаль. А там ляля-шваля, неначе вдалий смалець, захляла на катафалках та запала на кальян. Нажралась так, аж сама Галя, як шакаляче сальце в закалатальнях напартала, на перевалах. Так, а це ж такий стався скандал для театра, Аж зайшла перепалка в перевдягалках. Весь театр перелякався на кеха-хаке Галки. Аж вся кефалька з опахалами давала драла на калаталках, на стрекалках з медалями. Ага, а ще пам’ятаєш, як там набалакалася вся зала на шпаргалках ухвал маршала, а як навалювала свалявка на педаль Вальки, без гальм, гвалт-кагал весь плаче за медаль, а вона в перепалках зі шпалами в партері - кштальт. Така, якась м’яка такса за наш еатр на галявках, Так, це наша смалятинка на землечеркалках з уяв, екстракт регалій на весталках в нашого театрала. В пальмах плакса чвакає факел на п’єдесталі… а заплаканий генерал-театрал не знає бентег. Яка ж це закалка, - якнайзавзята клятва закляне! Удаль-гевал замарав весь театр, зататакав все мальвам. Наш шеф-маклер забалакав нам весь квартал. А ваш камчадал закремсав весь арсенал. Цей сталкер накрякав нам ареал геральда. Шакал-вандал верзякає, крякає, дзвякає, чмакає. Якась мараляча післяера карає наш театр. Заблякла палятинка в нас, забалакав весь наш характер-закалець, а наша печаль в театрах на причандаллях жвакає щенят. Але ж, бувалець, все це наклеп, - наш театр - це запал дня в переддалеч.
|