Боговус. Хто з дому здув. Тут був труп. Тю, дух, то костюг. Душно. Хлурно. Дурно. Голос з двору. Гу-гу-гу! Тут мурують муру. В горло дозу. Нюх. Фу! Жуть. Муть. Кордюбнув трупну сотню богунку. Повтор гострого одрубу з дубу. Нурфоломій з обозу брьохнувсь. У тонус проклюй тусю-гусю, цю прокрустову ложу, - в кузов. Будьмо! Тю, тут тронув Богун з Дону. У чорно-обжовклу погоду дрючок промокнув до сонору, з сьомого поту брьохнув пробуню куском мордору Подону. Труп вдув чорногумор з вуст в горло, в подольню броню кузов, в його довгу оскому богуньковського вогню. Погублю волю-глум свою в горбуху болю з Вухолю. З глузду босюком ношусь в Щогуль, - дрюглом потвору, сном, в полум-пуху. Люто одбуту звуком цю глюксому з кольпургом в шостий нуль морфуму. Юлюрно рухну з чортом в сторону цю мурошу-юдому. Коштовну ноту орд з норд обгоблю в пустоту - горою. Свою коротку роль ногою рвонув у взбучну пушку. Ходором крот бобнув чуб, спотворююсь бровою, вроджуюсь з чолом, в пуд молодого пороху. Ох, цю волю з блудом всовують богунку стожуром, мов нову округлу голу пупонку з порук бордюром. Ой, словоло, втоптуй вохлюром, вкорочуй путь свого пошуку мородюг, зумовлюй струконь з промопослуг. Мо, отой йо-робот проковтнув художню сковороду, юдольну. Мо, звук глотнув пудо-тонну клюквоту з бурлом й з бучом. Ото ж, пройдусь турком з гнутою упорою-ключом, сукупно з удочкою в той порт Бурло, з злобою чорною. Проброджую вовчу воду з болоту Боготу в слодоформ. Комусь мо, з усюд проймусь тютюном в смокрюч-тлум. О, шкуруп-молох прочув вухом болю плугом, Громову розмову воронів про сполох в оточ-вус. Знову стьобу сьорбнув з гону суму, з прочосом. Бунько, - брудь свою бороду з дужого чубу, - в добро. Гунько, скурлоть всохлу цю путь й понудьгуй з побор, щоб розворо отой-то був цур-цур з хурдом, з рокотом, з сумбуром, бо стоюгони морошуткують колом схову, топчуть труп, топчуть мов толоку. Ой-ой, тут юрочкову вудочку воджу суто зумовом муз, мовбо пройшло зло булонцю, торкнув здух з рук сюрного люд волоком пробушнув у воду труп, ото ж, збруюсь, ловлю хорумцю, солоню йому, новому глоюту, уборогу жорню клубу й глюк усього людського осуду.
|