Опубліковано: 2020.03.19
В'ячеслав РассипаєвМХ-388Детский рисуночек. Вон возле почты белый щенок по-дельфиньи лопочет. Мама – учётчица. Папа – штамповщик. Что оно значит – когда-то пойму… Каждому листику настежь открыта бездна души без маржи и профита. Небо – мучное и снежное сито – манну рассеивает по холму. Боги! Хочу! Прямо в сердце картинки! В радугу с определённым артиклем! Львы и жуки там уже поутихли: видно, как храбр мальчуган в труселях. Шашки блестят драпировкой Френеля. Спячку медведь затянул до апреля. Солнце отскакивает от макрелей в лужице, лунную плешь веселя. Здесь ведь пропажи моей не заметят. Мне б, уподобившись меткой комете, пломбу сорвать с опечатанных петель – и… как вот этот фломастерный луч. Мама меня понимала, пока я тявкал на птиц, домовых отвлекая. Только познал красоту Зазеркалья – понял, что волчий билет неминуч. …Тухлой белухой толкусь на кровати, словно алкаш затянул афтепати. Мало глазам утонуть в бутирате – сердце исходит на пик забытья. Счастье одно – перемаранный листик с домом и садиком без закулисья. Влиться живьём или испепелиться – то уже вряд ли дилемма моя. |
2020 © В'ячеслав Рассипаєв |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.