Опубліковано: 2020.03.19
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-388

Детский рисуночек. Вон возле почты
белый щенок по-дельфиньи лопочет.
Мама – учётчица. Папа – штамповщик.
Что оно значит – когда-то пойму…
Каждому листику настежь открыта
бездна души без маржи и профита.
Небо – мучное и снежное сито –
манну рассеивает по холму.

Боги! Хочу! Прямо в сердце картинки!
В радугу с определённым артиклем!
Львы и жуки там уже поутихли:
видно, как храбр мальчуган в труселях.
Шашки блестят драпировкой Френеля.
Спячку медведь затянул до апреля.
Солнце отскакивает от макрелей
в лужице, лунную плешь веселя.

Здесь ведь пропажи моей не заметят.
Мне б, уподобившись меткой комете,
пломбу сорвать с опечатанных петель –
и… как вот этот фломастерный луч.
Мама меня понимала, пока я
тявкал на птиц, домовых отвлекая.
Только познал красоту Зазеркалья –
понял, что волчий билет неминуч.

…Тухлой белухой толкусь на кровати,
словно алкаш затянул афтепати.
Мало глазам утонуть в бутирате –
сердце исходит на пик забытья.
Счастье одно – перемаранный листик
с домом и садиком без закулисья.
Влиться живьём или испепелиться –
то уже вряд ли дилемма моя.

2020
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51182/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG