укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40821, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.08.11
Роздрукувати твір

Сергій Негода

ГОЛОДРАНЦІ

      (Цикл стресів)
                                  Івану  Шолохову
                             
       ***1***
не жаль жодного не жаль
чуєш бідаче як гримить голос
одоробло лихом осяйнув очі
піти світ за очі в люди
подумати в горах сміття
чому відомі поети під собою
землі не чують
хоча підрізають собі пухкі крила

    ***2***
а все ж не  сиротам відчути мене
як їхні душі ще волають ґвалт
вийшли з книги усі слова
виклопотали моє серце
як силу пристрасті сонця
протягли мені золотий коровай
ледь розшолопав цей стрес
ледь зміг його надламати  
я спробував сирітський хліб

         ***3***
од мені сплетіння фарб перед театром
грим театрального маляра як у бурлака
завжди гасить пристрасті приступів серця
змальованих речей на сцені в  битовці
а втім вималює злиденну мить  злету
коли акторів-самогубців  закидає у прірву
а потім щасливий і сліпий режисер
прикушує собі язика
ні пари з вуст примара-лицедій
добре вийшло  чомусь як погане
утім погане забрало чомусь все добре
комусь найгірше перехоплює перцем смак
саме тоді коли усі гріхи лицедіїв
переповнюють нутро одного
актора-самогубця
який подобався
дівчатам


          ***4***
пахне голодранцями під міським парком
хваляться про те що гривні не пахнуть
дриґотить на задвірках флюгер віку
а невидимий вітер пасе своїми очима
ярмарок на якому перепадає
сиротам більше стусанів ніж горіхів
пахне смаленим від печених раків
якоюсь чумою літає запах памороків
очевидячки занепав духом глузуючи
з прикритого у смітнику добра заможних
очистив все під чисту не залишив нічого
панське багатство у смітнику очі коле
відламав кусень черствого хліба
зігнав оскому голоду і дотепно дякував
от тобі всевишній відламана скиба
чужого хліба покуштуй
одним миром мазані

           ***5***
ні те ні се вайлуватий бродяга
перевершив усі мої сподівання на добро
од лягло мені серце коли відбув чергу
за пільговою пайкою в соціальній столовій
почув як ці обдерті до нитки балабухи лящать
відчув на собі немічні байки і таке вже плетуть
брешуть про золоті гори в часи молодої розпусти
обідрані розговляються як липи під час цвітіння
страви ні риба ні м’ясо смаку ні на шеляг
суперечки та перегуди  деруть їм липкі носи
ні тепер ні в четвер законне вимагають
ніхто не підкопається нудять міським світом
чумакують базарами та поза воротами садиб маєтків
всовують свої носи в смітники та поштові ящички
лякають славних дівчат на безлюдних вулицях
ні світ ні зоря ноги на плечі і гайда на цвинтарі
шукати добра у тих про кого ні слуху ні духу

           ***6***
не тож бо то й що повіяло душком
не по собі не по моєму серцю оцей
ярижник ні з лиця ні з росту радіє мені
ні кола ні двора байда кепкує з волоцюги
ні круть ні верть гультяй ще той пройдисвіт
бородата чорна голь ні за що ні про що
герой російсько-української війни у Донецьку
бомжує в тумані спочиває у вигрібних ямах Луганська
почервоніле пузо ні гріха ні сорому в очах
химерне опудало таке що ні дати ні взяти
стільки гніву у ниючому тілі переноситься ним
через майдани та базари ноги не чують біди
він патякає на мою ветеранську
неміч не твого ума діла  мені це не по кишені
не я буду у цих голодранців  сподіваним
не тієї я їм співаю не їхнім хамовитим голосом
у них свій  чіп у них свій вік
й мене свій чік у мене свій сік

           ***7***
не журись перед добром бідаче
усі будемо у раю   я аж осікся
житимемо неначе в молоці дитина
його очі показують розум і досвід
а я неначе в рот води набрав мовчу
мільйон аршинів бід проковтнув
правда не ликом шитий
питаю де у нього в роті дере
щоб так говорити про майбутнє
а нероб не лізе за словом в карман
це така принада невловимого життя
чи я гульвіса з глузду з’їхав
а гуляка мені  каже не лови зараз гав
загадуй собі бажання або мрію
наша парафія все для тебе виконає
не клином земля зійшлася
я хоча зімкнути свої очі на марсі
у тебе не всі дома
ти вже як привид з марсу

2019
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні