укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 42090, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.06.27
Роздрукувати твір

Олексій Кацай

І.Росоховатський "Балада про робота"

Колись закохався робот
У жінку земну та абияку…
Банальна й буденна історія,
Але він освідчився їй:
«Я – робот, сталевий, могутній,
Я в змозі й міста руйнувати
Я в змозі і замки складати,
Лиш для однієї тебе…»
А жінка так відповідала:
«Твій голос гуде, мов сирена,
А серце у тебе сталеве,
Обійми смертельні твої.
Не треба мені міст і замків,
Кохання гарячого хочу,
Якщо ти людиною став би,
То я покохала б тебе».
Тривожним закличним набатом
У робота билося серце,
Від пристрасті плавились блоки,
На плоть обертались вони.
І він до коханої знову
Прийшов і гукнув: «Диво сталось –
Живий я, такий же, як люди,
Тепер покохаєш мене.
Я міст руйнувати не можу,
Я замки не в змозі складати,
Та знаю я біль і вагання,
І тугу земну, і журбу».  
А жінка так відповідала:
«Я бачу що сталося диво:
Звичайний ти став чоловік.
Ти міст руйнувати не можеш,
Ти замки складати не в змозі…
Тож за’ що кохати тебе?..»

1957


Баллада о роботе

Однажды влюбился робот
В земную обычную женщину…
Банальная это история,
Но он ей признался в любви:
«Я – робот, стальной и могучий,
Могу я и город разрушить,
Могу я и замок построить,
И всё для тебя, для одной…»
А женщина так отвечала:
«Твой голос звучит, как сирена,
В груди твоей сердце стальное,
Объятья смертельны твои.
Не нужен мне город и замок,
Любви я желаю горячей,
Вот если б ты стал человеком,
Тогда б я любила тебя».
Тревожным призывным набатом
У робота сердце стучало,
И плавились блоки от страсти,
И в плоть превращались они.
И снова пришел он к любимой
И крикнул ей: «Чудо свершилось –
Живой я, такой же, как люди,
Теперь ты полюбишь меня.
Я город не в силах разрушить,
Я замок не в силах построить,
Но знаю я боль и сомненья,
Земную тоску и печаль».
А женщина так отвечала:
«Я вижу, что чудо свершилось:
Обычным мужчиной ты стал.
Ты город не можешь разрушить,
Ты замок не в силах построить,
Ты знаешь лишь боль и сомненье…
За что же любить мне тебя?..»

1957

2019
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні