укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 42378, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.01.22
Роздрукувати твір

Вікторія Торон

Голоси

«Ісус  відповів:  не  згрішив  ані  він,  ні  батьки  його, а  щоб  діла  Божі  з’явились  на  ньому». (від  Івана,  9:3)

Він  ріс  життєлюбом,  високим  і  гарним,
невпинно  дотепним,  чарівно-свавільним...
                  Клубочився  космос  кошлатим  туманом
                  і  втягував  горлом  –  бездонним,  тваринним.
Він  легко  долав  перепони  науки,                      
збираючи  друзів,  батьківські  надії...
                  У  прірві  небесній  складались  сполуки
                  судьби,  що  вкраде  і  по  вітру  розвіє.  
Він  штучно  сміявся,  та  темний  неспокій
вужем  заповзав  у  напружений  мозок,
                   і  щось  шепотіло  у  тиші  глибокій,
                   і  щось  слідкувало,  втаївши  загрозу.
А  потім  він  чув,  як  у  ньому  постали
шамкі  голоси,  що  прибули    нізвідки,
                   невидимі  очі  за  ним  чатували,
                   немов  всюдисущі  нав’язливі  свідки.
Навколо  усе  гомоніло  про  нього,
і  слало  таємні  сигнали  дротами,  
                  впливав  на  людей  і  звертався  до  Бога
                  він  телепатично  –  самими  думками.  
А  потім,  схилившись,  з  лицем  пожовтілим,
складав  він  листи  в  лікарнянім  покої,
                  і  пильні  прохання  бентежно  летіли
                  у  пошуках  марних  руки  помічної.

2019
© Вікторія  Торон
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні