укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41091, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.01.14
Роздрукувати твір

Мері Морозова

***

Огорнула тебе українська земля,
І шумлять, і шумлять над тобою поля,
і ріка, що тече поміж грудок землі,
носить спогади всіх, що у неї лягли.

І злітають в цю річку химерні зірки,
І горять чорнобривці, як в церкві свічки,
І рука пам'ятає твій доторк руки,
Й випадкові слова, що уже на віки.

“Все даремно”... І голос твій – наче струмок,
Все тече і тече, в хвилерізі думок
Не знаходячи прихистку, все омина,
І шепоче мені “Все дарма, все дарма...”

І катма! Синій мох покриває ліси,
Але чим покривати усі голоси,
Що шепочуть із темної, наче тюрма,
Тої ночі “Дарма... Все дарма... Все дарма”

І лежить автомат серед мертвих химер,
І мовчить автомат, ніби сам він помер,
І в страшному мовчанні схилились гаї,
Тільки постріли тьохкають, як солов’ї.

І стихають й вони. Тілки серце буремно
Каже в тиші смертельній: “Та, ні! Не даремно!”
І накручують руки вже сиве волосся,
“Не даремно!”. Не вірю. Це тільки здалося.

Це примарилось тільки, у мареві крові,
Це почулось на нашей, чужій тобі мові,
Це усім ворогам по обидва кордони,
Сниться заздрість, і руки стискають патрони.

А любов безпартійна. Любов беззмістова.
А любов – це життя, переплавлене в слово!
А любов – це на шиї затягнутий ремінь.
Не даремно затягнутий. Ні, не даремно!

Не даремно! І вигукне пташка у гаї,
Не даремно! Я вип’ю цю чашу до краю,
Перейду босоніж ріку крові без броду,
За свободу для твого й для свого народу.

Всі умовності мови і різні знамена,
Кожен камінь в нас кинутий, як на арену,
Але кремінь підточує кров безіменна.
Моя кров.
Твоя кров,
пролита, не даремно.

2019
© Мері Морозова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні