укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2016.08.20
Роздрукувати твір

Іван Низовий

* * *

Душа іще тримається. Іще
Тріпочеться душа в стражденнім тілі,
Що, крихітним, його колись хреще-
ний батько вийняв з хресної купілі
І матері вручив, як талісман…
(Той «талісман» не зміг порятувати
Нещасну матір, тож вона в туман-
ності, гуманності шукати
У янголів, пішла. Передала
Мене бабусі.) Крізь голодомори
Бабуся провела, щоб жив у зла-
годі й добрі, з народом, хворим
На «лівизну». Коли ж я геть підріс
На колективноспечених перепі-
чках, порепаних від сліз,
То враз підпав під писарський перепис
У роті, себто в армії, – за борг
Перед вождями з партією разом…
Оплакував мене безвладний Бог,
Коли мене «дрочив» комроти плазом!
Душа й тоді трималася. Але
Було їй зле – без духу, в голодуху
Микитинську. Старе тоді й мале
Уже точило зуби на макуху.
Я ж тихо віршував, і підозрі-
лим видавався службам небезпечним,
І душу опоганював у грі
З «народом» цим опричницько-заплечним.
Та якось обійшлося. Обійшло-
ся і мені, й моїм постійним «тіням»,
І засвітились місто і село
Новітнім, самостійницьким, світінням
В державі незалежній, в незалеж-
ному суспільстві. Жити б і радіти,
Якби ж від узбереж до узбереж
Так не смерділо тяжко від «еліти»,
Нової і старої водночас…
Душа моя конає на руїні
І править безкінечний парастас
В такій стократ залежній Україні!
Вона іще тримається, душа,
Тріпочеться в потрощеному тілі,
Що ледь живе. Й ніхто не поспіша
Виймати тіло з хресної купілі,
Кривавої…


1995

(с) Низовий Іван Данилович
«Білопілля-Верхосулля (поетична збірка)
Луганськ: Укрроспроммаш. – 1997. – 68 с. – С. 51 – 52

© Іван Низовий
Текст вивірено і опубліковано: Леся Низова

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні