Опубліковано: 2007.03.24
Поетичний розділ: Переклади

Микола Зеров

Горацій “До себе самого” (І, 34)

Горацій (з латинської)

Богів почитувач нещирий та повільний,
Я мушу кинути свою неправу путь
І, заблукавшися у мудрості омильній,
На шлях перейдений звернуть.

Бо ж сам Дієспітер, що током блискавиці
Громаду чорних хмар раз по раз проривав,
По небу ясному летючу колісницю
І коней буряних промчав.

І хвилі рік хиткі, і сталі суходоли,
І весь підземний край, від Стіксових дібров
До Тенарових війсть, і Атлас білочолий –
Все потряслося до основ.

Бог милує малих, для гордих має кару,
А славу сильних тьмить. Так Доля б’є крилом
І з хижим посвистом зриває тут тіару,
Щоб сяять над новим чолом.

2007
© Микола Зеров
Текст вивірено і опубліковано: Олександр Різник

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/4442/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG