Пахне скорим дощем... Хмари ніч "підігнали" завчасно,
Хоча їй не пора ще ступати на хатній поріг.
Перші краплі упали, а потім посипались рясно
На ще теплий асфальт літнім сонцем нагрітих доріг.
Місто раптом принишкло, замовкло в задумі глибокій.
У вечірній цей час про що думає в тиші воно?
Серед листя дерев ліхтаря засвітилося око
І так дружньо моргає в розчинене настіж вікно.
В хаті сутінки теж, лише бліки блукають по стелі,
А думки — як птахи, в дальній вирій летять і летять...
І якісь вони нині, скажу вам, не дуже веселі.
Я — не сплю. І у листі краплинки дощу шелестять...