Пахне скорим дощем... Хмари ніч "підігнали" завчасно, Хоча їй не пора ще ступати на хатній поріг. Перші краплі упали, а потім посипались рясно На ще теплий асфальт літнім сонцем нагрітих доріг. Місто раптом принишкло, замовкло в задумі глибокій. У вечірній цей час про що думає в тиші воно? Серед листя дерев ліхтаря засвітилося око І так дружньо моргає в розчинене настіж вікно. В хаті сутінки теж, лише бліки блукають по стелі, А думки — як птахи, в дальній вирій летять і летять... І якісь вони нині, скажу вам, не дуже веселі. Я — не сплю. І у листі краплинки дощу шелестять...
|