Споглядання

Мудрішай вже, печале, й трохи спокійнішай.
Жадала вечора, спускається, вже близько:
Уже пітьми шатро заполоняє місто,
Із спокоєм комусь, із хвилюванням іншим.

В той час коли  юрма у пориваннях грішних,
Під натиском утіх в безцільності імлистій,
Зберемо каяття на празнику тернистім,
Печале, руку дай,  минемо все хутчіше.

Подалі геть. Проглянь розраду днів зцілілих,
На овиді небес, у шатах застарілих;
Аж з’явиться з глибин усмішка співчуття;

Спадає сонця диск  під арки сонний спокій,
І, як запоною зі сходу з небуття,
Послухай, люба, зваж на ночі ніжні кроки