Вірш на мелодію Сергія Голоскевича "Плач гітари"


Під вікном гітара, як дитя, ридала,
від сумних акордів плакав первоцвіт.
Доля настраждалась, та не докохала,
повернулась гордо і злетіла з віт.

Не відлітай! Нехай до струн торкнеться спраглий небокрай.
Не залишай! Мене і тугу наодинці не лишай.
Удвох до зір ми злетимо з тобою, доленько, повір
вернем в наш край обіцяні Творцем ворота в рай.
Ти чуєш, як ридають струни
і почорніли вже сніги?
Вернись до мене, доле юна,
вернися навіки!

Доле лебединна, не лети без спину,
весняне світило не обпалюй крил,
дай ще краплю сили розігнути спину
і вдихнути волі з голубих вітрил.

Дай ковток наснаги доспівати сагу
пучками зігріти пролісок весни
і росою зранку вгамувати спрагу,
повернися, доле, піснею у сни.




Розміром трішки не вгадав, але так відчув http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403987