Вірш на мелодію Сергія Голоскевича "Плач гітари" Під вікном гітара, як дитя, ридала, від сумних акордів плакав первоцвіт. Доля настраждалась, та не докохала, повернулась гордо і злетіла з віт. Не відлітай! Нехай до струн торкнеться спраглий небокрай. Не залишай! Мене і тугу наодинці не лишай. Удвох до зір ми злетимо з тобою, доленько, повір вернем в наш край обіцяні Творцем ворота в рай. Ти чуєш, як ридають струни і почорніли вже сніги? Вернись до мене, доле юна, вернися навіки! Доле лебединна, не лети без спину, весняне світило не обпалюй крил, дай ще краплю сили розігнути спину і вдихнути волі з голубих вітрил. Дай ковток наснаги доспівати сагу пучками зігріти пролісок весни і росою зранку вгамувати спрагу, повернися, доле, піснею у сни. Розміром трішки не вгадав, але так відчув http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403987
|