Вигодинилась погода, Поглядає на весну. Я чекаю, що природа Вся прокинеться від сну. Під пташиний крик нестримний, Давши хвилям вільний хід, Враз підніме батько Німан На хребті могутній лід. Задзвенять, застогнуть криги, І вируюча вода Сніг, розмоклий в час відлиги, Змиє з лугу без труда. Тож розлийся, повноводий, В чистім полі та гаю, Повінню краси й свободи Душу надихни мою. Максім Багдановіч (1891 – 1917) ПЕРАД ПАВОДКОЙ Праясняецца пагода, Бо вярнулася вясна. Усё чакаешь, што прырода Устрапянецца ада сна. І пад птушы крык і гоман, Даушы хвалям вольны ход, Прыпадыме бацька Нёман На хрыбце магутны лёд. Зазвіняць жалобна крыгі, І бурлівая вада Снег, размоклы у час адлігі, Змые з луга без сляда. Дык разлійся жа роздольна У чыстым полі і гаю І красой паводкі вольнай Душу выпрастай маю.
|