Онучці

Мелодію чекає чуйний слух –
Заграй на скрипочці своїй же, Насте,
Хай по смичку збіжить у серце щастя,
Як сяде сонце за вечірній пруг.

Так мрійно й ніжно граєш ти ноктюрн,
Яка це блискавична мить для мене –
Це мила й незабутня гра натхненна
Твоїх святих і найніжніших струн!

Не збудить душу барвами рядно,
Пробуджуєш ти дорогі святині,
Які диявол опустив на дно.

Чаруєш у дзвінкій, вечірній сині,
І зорі, наче спалахи жоржинні,
Тобі вкидає вечір у вікно.
2001



Уладзімір КАРЫЗНА


                 САНЕТ

                           Унучцы


Мелодыю чекае чуйны слых –
На скрыпачцы сваёй заграй жа, Насця,
Хай па смычку збяжыць мне у сэрца шчасце
Хоць на кароткі вечаровы міг…

Так летуценна граєш ты накцюрн –
Якое бліскавічное імгненне,
І дорыць яго мілае натхненне
Тваіх святых і самых чулых струн!

Душу не узрушыць яркае радно –
Зварушваеш ты родныя святыні,
Якія д’ябал апусціу на дно.

Чаруеш у вячерняй звонкай сіні,
І зоркі, як прыгожыя  вяргіні,
Табе кідае вечар у акно.
2001