укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.11.29
Роздрукувати твір

Олексій Кацай

Рассвет

Кто-то ждет на рассвете расстрела,
кто-то жжет на закате мосты  
и кричит мне вослед оголтело,
а орбита встречает несмело
мой корабль – инородное тело
в атмосфере земной маяты
и расстрелянные, обожжённые,
линзой воздуха искажённые –
каждый лоцман, а не пассажир, –
все покрытые квантовой пеной,
они спорят с планет ойкуменой
световою машиной вселенной
в топологии нервов и жил
и висят на огня коромысле.
От жары испаряются мысли,
оставляя стихии стихи
многострочечно и многозвёздно,
прорастая из грунта, из мозга,
из приборов стальной шелухи,
из пространства, что мною бродило,    
а потом Землю взмяло и взмыло
сингулярным пробоем светила
в охрусталенные небеса.
Долго било о берег рассвета,
рвало до трафарета скелета,
но на беглых бродяжных планетах
выдуло из костров голоса
и расстрелянных, и обожжённых,
гравитациями обнажённых
до циклонов чужих атмосфер,
до различия ядер в нейронах,
до единой и главной из вер.
И я, старый земной флибустьер,
взяв пылающей бездны порог,
этой веры касаюсь калекой,
получившим ментальный ожог,
но опять верю лишь в человека
и врастаю в его интерьер
на спускаемых капсул гирлянде.
Не мессия, не миссионер
в устаревшем измятом скафандре,
я сожжён и расстрелян давно,
обесцвечен и обесскелетен.
Но, рождаясь опять на рассвете
неземном, знаю точно одно:
в космос я заберу с собой ветер,  
постучавшийся ночью в окно.

2012
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні