Яке тонке, яке пекуче
Твоє жальце блондинко-бджілко,
Насвистує душі сопілка
Мереживо думок жагучих.

На грудях зупинись квітучих,
Амур умлів, чи спить граційно,
Без мене споглядаєш мрійно
Цю плоть, округлу і сліпучу.

Неспокою щемкий полон,
Життя тремтливе починання,
Вже краще муки, аніж сон!

Розбурхані мої бажання
Тоненьким золотистим дзвоном,
Амур без нього мертво-сонний!