Прекрасний з плоті плід блаженствує у чаші,
(Блакить в садах тремтить) і ген поза водою,
Всамітнений клубок вбирає неба нашепт,
Над гладдю височить голівкою злотою.

Розжеврілась краса – троянда з колючками!
Дзеркалами ряхтить коштовним самоцвітом,
Зривається вогонь химерними квітками,
У вухах гомонить бездонних звуків світом.

Туманиться рука в прозорім небутті,
Із тіней пелюстки підібрані намарно,
У сповитку утіх у мареннях пустих,

А друга вигнута у небокрай стобарвний,
У пасмах золотих сяйним вологим змахом,
Впіймає лет виткий сп’янілої комахи.