Чому таке ласкаве сонце
розп"яли грати на віконці,
чому таке гаряче серце
побив немилосердний град.

Чому такий веселий вітер
закритий в залі цім довіку,
чому померк весь білий світ,
чому від тіней чорний слід
твої повіки вкрив, як лід,
каменем зрад.

Ми танцюємо далі
наше танго на двох,
в цьому темному залі
нам суддя лише Бог.

Не бійся, я тебе тримаю,
хоч сили тіло покидають,
нам па одне до небокраю,
а там цілющий водопад.

Зіпрись на мене в мить знемоги,
одне лиш па нам до дороги,
забудь про рани від незгод,
до чорта нам цінитель мод,
нам аплодує вже народ
і зорепад.


Ми танцюємо далі
наше танго на двох,
в цьому темному залі
нам суддя лише Бог.

Спасибі щире, любий друже,
в мені нуртує твоя мужність,
у цьому залі осоружнім
ти вірність лиш один зберіг.

Тримайсь, ще трішки нам до волі,
не піддавайся злому болю,
один лиш крок, один на двох,
у суддів вже переполох,
за нас майдан і господь Бог,
як оберіг.

Ми танцюємо далі
наше танго на двох,
в цьому темному залі
нам суддя лише Бог.