Вірш Євгенії Більченко.
Переклад українською – Ігор Павлюк.
Помстилися друзям, іншим простили,
Гріхи відпустили – і легко всім…
Дивіться, маестро дурного стилю,
Клієнти «ШвидкО» і «Макдональдс»-ів.
Фанати бутіків, саунд-треків,
Фальшивомонетники... їх права, –
На словом побиту людину векай:
Бо клапті артерій кидає вам!
Ви кажете, що він страшний, він дивний.
Я згоден, що дивний, страшний від мук,
Поранений в горло смертельно, зливно,
І жерти йому не дано тому.
І тому він тут нагнітає герці
На датчиках серця – п’є грог, як гріх.
Романський останній помер в нім герцог.
Він викровив душу в Роландів ріг.
В нім корчиться ніжний Шопенів клавіш;
Шукає себе він, як давній клад,
Ведете його ви до тітки Клави –
Ножами й виделками їсти салат.
Йому розробили сто сот інструкцій.
Інструктори мають калач, батіг,
Він нагло регоче: «Вони всеруться,
Прогнути ж мене ще ніхто не зміг».
Сьогодні його віддадуть нагінці.
А завтра відлуниться вам одним:
Він встане з очима Христа на гірці, –
І діти індиго підуть за ним.
25 липня 2011 р.
ФОРМУЛА ПОЭЗИИ
Друзьям отомстили, врагам простили,
Грехи отпустили – и всем легко…
Смотрите, маэстро дурного стиля,
Клиенты Макдональдсов и «ШвидкО»,
Фанаты бутиков и саунд-треков,
Фальшивомонетчики по правам, –
На словом избитого человека:
Он клочья артерий бросает вам!
А вы говорите, он страшен, странен.
Согласен, что странен и страшен, но
Он в самую глотку смертельно ранен,
Поэтому жрать ему – не дано.
Поэтому он нагнетает герцы
На датчиках сердца – и глушит грог.
В нем умер последний романский герцог.
Он выкровил душу в Роландов рог.
В нем корчится нежный Шопенов клавиш;
Он сам себя ищет, как древний клад,
А вы его водите к тетке Клаве –
Ножами и вилками есть салат.
Ему разработали сто инструкций.
Инструкторы взяли калач и кнут.
Он нагло хохочет: «Они усрутся,
Но вряд ли когда-то меня прогнут».
Сегодня он поддан хорошей порке.
Но завтра аукнется вам одним:
Он встанет с глазами Христа на горке, –
И дети индиго пойдут за ним.
25 июля 2011 г.
© Евгения Бильченко. |
