Коли  приймають  рішення  емоції,
Єдина  фраза  розриває  світ,
Коли  згортають  крила  навіть  ангели  –
Як  лебеді  закінчують  політ,
Коли  усе  на  грані,  чи  на  лезі,
Над  прірвою  на  ниточці  висить,
Коли  душа  наповнена  сльозами
Й  образа  проявляє  ненасить,
Коли  із  слова  виростає  полум’я,
Пожежа  гніву  поглинає  все  –
Ти  зупинися,  може  хвиля  спокою
Тобі  душевний  спокій  принесе.
Оглянься  просто  –  там,  на  тому  березі,
Де  все  було  –  невже  його  нема?
Не  все  живе  у  серці  і  на  полюсі
У  кригу  перетворює  зима.
Ти  ж  закриваєш  все  і  заморожуєш…
В  моєму  оці  гріх  тебе  пече.
Ти  хочеш  подивитися  як  з  тіла
Душа  на  білу  скатерть  потече?…