Коли приймають рішення емоції, Єдина фраза розриває світ, Коли згортають крила навіть ангели – Як лебеді закінчують політ, Коли усе на грані, чи на лезі, Над прірвою на ниточці висить, Коли душа наповнена сльозами Й образа проявляє ненасить, Коли із слова виростає полум’я, Пожежа гніву поглинає все – Ти зупинися, може хвиля спокою Тобі душевний спокій принесе. Оглянься просто – там, на тому березі, Де все було – невже його нема? Не все живе у серці і на полюсі У кригу перетворює зима. Ти ж закриваєш все і заморожуєш… В моєму оці гріх тебе пече. Ти хочеш подивитися як з тіла Душа на білу скатерть потече?… |