В далекую Японію, в обійми островів журавлик паперовий мій учора відлетів, щоб нагадать історію, історію cумну про дівчинку, що промінь їй не дав зустріть весну. П-в Тобі паперові я крильця розправлю, лети і буди милосердя у всіх. Журавлик, журавлик, японський журавлик - дитинства й життя оберіг! "Чи сонечко побачу я?"- запитує дівча, життя стіка по крапельках, як втомлена свіча Здригнувся голос лікаря - "Коли прийде весна..." і тисячу журавликів запустиш в небеса" Упали руки втомлені. Не встигла. Не змогла. Від крику тих журавликів заплакала земля. Летять вони планетою у жалібних ключах - на крилах паперових їх замучене дівча. Спинися, згубний атоме. Не убивай! Не смій! - молитвою крилатою летить журавлик мій. Спиніться вбивчі промені! Життя - воно святе! На берегах Японії знов сакура цвіте.
|