Обертаєш перстом планети
подихом пишеш закони.
Є така в Тебе робота –
зірки крутити довкола.

Квіти садовиш веселі –
пахнуть в усім моїм домі,
троянду, а на троянді – бджоли,
і на кожній – сяючий промінь.

Як працю закінчу, до мене
наблизишся, незбагненний –
вивчаю астрономію
по твоїх осяйних раменах;

і сон, мов сапфіровий пил,
на губи сплячі сідає він,
на груди, що напівприкрив,
на волос, що кольору віолін.