Зненацька постане літо гаряче
І день для нас витче новий із проміння,
Ріка Голуба підморгне нам неначе,
І блисне весло і човен на плині.

І зелень лозиння до нас зашепоче,
І листячка нам піднесе верболіз,
І весь час під весло – “іще!” нам белькоче,
Вода  запашна, і висвічує скрізь.

А потім святим Гурам Пепшу вклонившись
ти ввічливо, люба, навкруг роздивившись,
Побачиш на хмарі рожевій –
Пливає наш Сандомеж блаженний.