Сьогодні тануло, сьогодні
Весь день стояла при вікні.
Думки тверезі і вільготні –
Все вгамувалось у мені.

Чому, не знаю. Тільки мабуть
Душа стомилася вкінець.
І якось рук уже не вабив
Отой крамольний олівець.

Отак простояла – в тумані –
Немов чужа добру і злу.
І тільки палець барабанив
Тихенько по дзвінкому склу.

Душа не гірша і не краща
За перехожих у вікні,
За небеса, що впали нащось
У ці калюжі срібляні.

За птаху, що летіла низько,
За пса, що біг собі кудись.
І навіть вулична артистка
Не довела мене до сліз.

Отак душа потроху й звикла
До забуття за довгі дні.
Якесь-то почуття велике
Сьогодні тануло у ній.


Текст оригіналу:

* * * *
Сегодня таяло, сегодня
Я простояла у окна.
Взгляд отрезвленной, грудь свободней,
Опять умиротворена.

Не знаю, почему. Должно быть,
Устала попросту душа,
И как-то не хотелось трогать
Мятежного карандаша.

Так простояла я — в тумане—
Далекая добру и злу,
Тихонько пальцем барабаня
По чуть звенящему стеклу.

Душой не лучше и не хуже,
Чем первый встречный — этот вот,
Чем перламутровые лужи,
Где расплескался небосвод,

Чем пролетающая птица
И попросту бегущий пес,
И даже нищая певица
Меня не довела до слез.

Забвенья милое искусство
Душой усвоено уже.
Какое-то большое чувство
Сегодня таяло в душе.