укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 42579, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.09.11
Роздрукувати твір

Алеся Тарле

Ніч

Так, дорога, був я вчора планетою...
І зрозумів, що померти – лишитись
ніби невинності.
Тої тремтячої, смішної.
Нетрями, зброєю тіла, дороги –
це так як наблизитись.

Так, дорога, а народжувавсь я спозаранку
Того, що рухає сонце завжди з різних місць
і дерев зранку вражених,
А самому -  ні, нічого не сниться,
Ангели - й ті, просто наші таксисти,
що зі зміїних доріг й пішоходів заражених…

Так, моя люба, і вії твої не згадаю…
Вчора я пив, пив я знову із пляшок натужних струни,
пив за усіх твоїх бувших та ще і за справжніх, за дійсних
чоловіків, що були тобі хмарками й пледом повітря весни,
І за жінок за своїх, що були і за тих, що я маю,
скільки ж то їх перем’яло ж бо тіло моє –
сотні і сотнями їх непотрібних супротив одної.
Ставка жетонами тіла ось так викладається жваво,
смішно на мапі вітчизни - тієї, отам, знову де є і щурі, й таргани, таргани

Так, моя мила, я скучив так сильно,
Як ніби від жару став я твоїми очатами,
і як на грані гранчат оченят цих проникливих, пильних
кольору, що вже тепер …
А було лише слово спочатку,
Може і ласки, а може чиєїсь і лайки.

І я завмер, лише вчора мене по вісям заштормило - знову
Відкинув я і телефон, й гаманець … на морозі,
Щоб залишитися чистим іще перед Богом
Сяючих манко доріг – ми ж з дощем проходили ж бо босі.

Вранішнє чесно, мов серп – ріже дзвінко лункою рутиною,
І лісові там ховаються-тішаться різнії плани,
А приютили мене у сім’ї - ніби просто велике сузір’я
спав я у ліжку маленькому, в ліжку з дитиною,
дихав він тихо, як випірнутий чоловічою суттю
із глибини жінки жінки багряної рани ...

Арсеній Гончуков

2009
© Алеся Тарле
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2022 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні