Митцям-фарисеям


1

Я лише в клітці з тигром не була.
Якби з трави пішла туди - цікаво:
Спиняв би той, хто яро в кліть штовхав?
Святенник путь у пекло радо вкаже,
І почвала у церкву - бить чолом,
Просфору їсти - мудрий, щиросердний...

Гарчання тигра менше кида в дрож,
Ніж сморід – з-під личини фарисея.


2

Ти кладку витесав, поклав через ручай...
Показував на кітловини сизі...
Тепер шепочеш гірко:"Вибачай...
У мене янгол сів на призьбу.
А твій струмок розрісся до ріки.
Тебе вона... оступишся... поглине.
Ти - лише смертна. А мені віки
Розчахне янгол... Я піду по глину,
Підмажу призьбу, в сінях був єлей...
А ти біжи! Туди тобі й дорога...".
І сів край ручая змивати глей -
Такий далекий, хитрий, строгий.

А кладочка хитається...  дрижить...
Росте латаття... Голубіють плеса...
Я, певно, тут лишуся вільно жить.
Не простягай з пригірка чорні весла!

3

Я в клітці з тигром справді не була.
Не заздрила папузі та макаці.
Я мимо призьб і глинищ протекла
У білий храм поміж старих акацій.